Зворотний зв'язок

Архітектура первісного суспільства (I млн. років до н.е. – II тисячоліття до н.е.)

З появою віри в загробне життя люди почали споруджувати монументальні кам'яні гробниці – дольмени (від бретонського dol – стіл + men – камінь). Як правило, це декілька вертикально поставлених плит або брил, що утворюють внутрішнє приміщення, перекрите великими плитами (рис.1.32). Вага кам'яних плит досягає десятків тонн. Є і такі плити, що важать майже сотню тонн (рис.1.30). Інколи дольмен засипали землею, і він опинявся всередині кургану (рис.1.31, 1.33). Дольмени поширені у більшості країн Європи, Азії, Північної Америки. Понад 3000 дольменів вчені обстежили на західному узбережжі Кавказу (рис. 1.32).

Будівництво дольменів, як і інших мегалітичних споруд, починалося з підготовки каменю – його треба було виламати і привезти на місце робіт.

Каміння виламували у такий спосіб. За допомогою кам'яних або бронзових клинів робили у породі розташовані в ряд зарубки, а потім у підготовлені ямки заганяли клини з дерева, намочували їх водою. Деревина набрякала, і в камені з'являлися тріщини. Через те, що кавказькі дольмени зібрані з матеріалу, який легко розколюється (пісковик), то плити відразу ставали досить рівними.

Цей спосіб виламування гірських порід навіть такої твердості, як граніт, добре відомий у будівельній техніці Стародавнього Єгипту з давніх-давен. Застосовували його майже до наших днів.

Але ж вирубані плити треба було ще доставити на місце. І за допомогою котків (однакових круглих колод), мотузок, людської або бичачої сили тягли матеріал до облюбованого куточка, де мав споруджуватися дольмен. Спосіб дуже давній. Так само, вибираючи вільний коток з-під вантажу і підкладаючи його спереду, колись перевезли з Карелії брилу граніту для пам'ятника Петру І в Санкт-Петербурзі.Плити дольменів на Західному Кавказі досягають ваги понад 7 тонн, а є й такі, що важать більше 25 тонн! Мабуть, на будівництво виходила сила-силенна людей. Вони застосовували важелі, підсипки, внутрішнє риштування, аби плита не завалилася (потім його забирали). Зараз дольмени мовчазні. Але скільки крику й гаму увібрали вони у себе: і ритмічне підганяння (на зразок наших «раз-два взяли!» або «давай-давай!»), і радість удачі, і зойки жаху під час біди...

Усі деталі дольмена, де тільки можливо, входять у пази (деталь на рис.1.32). Вони вишліфувані в бокових плитах, перекритті (ось воно і тримається міцно), в каменях, підкладених під дольмени. Зі східного боку всередину веде круглий отвір діаметром близько 40 см (рис.1.32). Він затулявся кам'яною затичкою такої ж форми. Величезна передня плита має довжину основи 245, висоту – 210, товщину – 57 см.

Більшість дольменів мають трапецієподібний обрис – широку передню частину і вузьку задню, трохи нахилені всередину бокові стіни, а для цього передня й задня плити вгору скошені – вони відповідають формі трапеції. Інакше кажучи, будівельники прагнули всіма засобами зробити свої споруди міцними. Форма дольмена – зрізана піраміда – не випадковість. Вона надзвичайно стійка, тому що конструктивно близька до природних конусоподібних форм. Таку будову мають гори (у них широка основа), за цим принципом ростуть дерева. Стійкість конусу і піраміди пояснюється тим, що центр ваги цих фігур займає центрально-осьове положення. Стародавні архітектори і будівельники чудово знали цю закономірність. Усі будівлі Єгипту, Вавилона, Ассирії були пірамідоподібними – з широкою основою і більш вузькою верхівкою. Навіть давньогрецькі будівлі з колонами різних стилів збудовані з урахуванням цього принципу.

З часом достатня витримка і просушування каменю призводить до того, що поверхня пісковиків міцніє. Цьому сприяють сонячні промені, які ніби сплавляють окремі піщинки.

Будуючи дольмен, людина шляхом нагромадження матеріалу обмежує простір; тут уперше протиставлені несучі частини і такі, які перебувають у спокої, це протиставлення явилося основою архітектури.

Дольмени своїм виглядом справляють враження і моці, і грандіозності, і мовчазної суворості. Можна собі уявити, з яким почуттям власної гідності й творчого задоволення дивилися на ці пам'ятки люди, котрі своїми зусиллями перемагали фізичний опір каменю. Справді, стародавні будівельники були великими майстрами своєї справи.

Найбільш складними мегалітичними спорудами, вірогідно, пов'язаними з обумовленим культовим ритуалом, були кромлехи (від кельтського crom – коло + lech – камінь) – групи каменів, розставлених концентричними колами. Найбільш відомий кромлех Стоунхендж (англ. – «висячі камені»).


Реферати!

У нас ви зможете знайти і ознайомитися з рефератами на будь-яку тему.







Не знайшли потрібний реферат ?

Замовте написання реферату на потрібну Вам тему

Замовити реферат