Зворотний зв'язок

ПЛАНЕТА МЕРКУРІЙ

1. Далекі „землі”.

З найдавніших часів люди знали ті особливі світила на небі, які називаються планетами. На вигляд вони схожі на зірки, але відрізняються від них тим, що безперервно кочують по небу, переміщаючись з одного сузір'я до іншого. Шляхи їх складні. Якщо намалювати на зоряній карті шлях якої-небудь планети, то вийде лінія з якимись безперервними петлями і вигинами. Планета pyxається спочатку справа наліво, все вперед і вперед. Потім зупиняється і, зачекавши, повертає назад. Пройшовши трохи у зворотний бік, вона знову прямує вперед, і pyxається все швидше і швидше до нової зупинки.

Стародавні учені настирливо прагнули розгадати цей дивний для пробної монети планет, та не змогли цього зробити. Ми тепер знаємо, що їх спроби були невдалі тому, що вони помилково вважали Землю нерухомим центром всього Всесвіту.

Існує легенда, ніби Микола Коперник за усе своє життя жодного разу не бачив Меркурій, що постійно ховається в промінні Сонця. Дійсно, в безсмертній праці Коперника «Про обертання небесних сфер» не наводитися ні одного спостереження цієї планети, виконаного ним самим. В своїх розрахунках руху Меркурія Коперник використовує нагляд Птоломея, його сучасника Теона. Однак, кажучи про труднощі вивчення Меркурія на широті Кракова, Коперник помічає: “... все-таки можна зловити і його, якщо тільки взятися за це з дещо більшою хитрістю”. Звідси можна зробити висновок, що Коперник все ж таки ”ловив ” Меркурій, та вважав за краще використовувати більш точні дані.

Сонце разом з планетами-супутниками складає Сонячну або Планетну систему. Шлях кожної планети приблизно коло, по якому ця планета обходить Сонце. В кожної планети є свій шлях, або своя орбіта, як говорять астрономи.

Чим ближче планета до Сонця, тим менше її орбіта, тим коротше той шлях, який їй доводиться пробігати. Крім того, близька від Сонця планета pyxається по своєму шляху швидше, ніж далека, тому і час обороту планети навкруги Сонця тим коротше, чим ближче вона до Сонця.

Помітивши планети дуже давно, люди придумали для них назви, які збереглися до наших днів. Не розуміючи дійсної причини pyxу планет, люди пояснювали планети бажаннями і примхами тих богів і богинь із релігійних казок – міфів. Так потрапили на сторінки сучасних наукових книг по астрономії такі імена давньоримських богів, як Меркурій – бог торгівлі, Венера – богиня вроди, Марс – бог війни і ін.

Меркурій був відомий з давніх часів. Греки дали цій планеті два імена: Аполлоном вони називали її як вранішню зірку і Гермесом - вечірню. Грецькі астрономи знали, що ці два імена носить одне небесне тіло.

2. Характеристика Меркурія.

Меркурій – найближча до Сонця планета Сонячної системи, астрономічний знак. Серед великих планет має найменші розміри: її діаметр 4865 км (0,38 діаметри Землі), маса 3,304*1023 кг (0,055 маси Землі або 1: 6025000 маси Сонця); середня густина 5,52 г/см3. Меркурій належить до планет земної групи.

Меркурій pyxається навколо Сонця в середньому на відстані 0,384 астрономічні одиниці (58 млн. км) по еліптичній орбіті із великим ексцентриситетом е-0,206; в перигелії відстань до Сонця складає 46 млн.км., в афелії 70 млн.км. Період обігу Меркурія навколо Сонця piвний 88 добам. Лише в 60-х рр. за допомогою наглядів радіолокацій було встановлено, що Меркурій обертається навколо осі в прямому напрямі (тобто як і в орбітальному русі) із періодом 58,65 діб (відносно зірок). Тривалість сонячних діб на Меркурії складає 176 днів. Кутова швидкість осьового обертання Меркурія складає 3/2 орбітального і відповідає кутовій швидкості його pyxу в орбіті, коли планета перебуває в перигелії. На підставі цього можна припустити, що швидкість обертання Меркурія обумовлена приливними силами з боку Сонця.

Для нагляду із Землі Меркурій – важкий об'єкт, оскільки він видимим чином ніколи не віддаляється від Сонця більше ніж на 230, внаслідок чого Меркурій доводиться спостерігати завжди на фоні вечірньої або вранішньої зорі низько над горизонтом. Крім того, в цю пору фаза планети близька до 900 і спостерігач бачить освітленою лише половину її диска. З цієї причини на поверхні Меркурія зафіксовані лише великі темні плями невідомої природи і карта його побудована в найзагальніших рисах. Екватор Меркурія нахилений до площини його орбіти на 70. При наглядах до елонгації (в найбільшому кутовому віддаленні від Сонця) Меркурій має блиск від - 0,3 до +0,6 зоряної величини. Зміни блиску із фазою в Меркурія протікає схоже із Місяцем. Що вказує на однаковий характер нерівностей в цих небесних тіл, та відбивна здатність Меркурія гірше, ніж в Місяця: вона подібна місячним морям. Його сферичне альбедо piвне: візуальне 0,058, теплове 0,09. Визначене шляхом радіолокації в дециметровому діапазоні радіохвиль поперечний перетин диска Меркурія складає всього лише 0,06 від геометричного.Меркурій, можливо, позбавлений атмосфери, хоча поляризаційні і спектральні нагляди вказують на наявність слабкої атмосфери. Ознаки вуглекислого газу СО2 спостерігалися на Меркурії спектральним шляхом. Сама верхня межа його вмісту 4 г/см2. Сюди може домішуватися азот N2 або аргон Ar, не знайдені спектроскопічно при нагляді із Землі. Вміст цих газів може бути в кілька разів вище, ніж СО2. У верхній атмосфері Меркурія вуглекислий газ повинен дисоціювати під впливом сильного ультрафіолетового опромінення з боку Сонця на СО, O, О2. Тут атоми і молекули можуть легко йти в міжпланетний простір, оскільки друга космічна швидкість на Меркурії дуже невелика


Реферати!

У нас ви зможете знайти і ознайомитися з рефератами на будь-яку тему.







Не знайшли потрібний реферат ?

Замовте написання реферату на потрібну Вам тему

Замовити реферат