Зворотний зв'язок

Жан-Жак_Руссо

Для Руссо очевидно, що сучасна людина знаходиться в інтенсивному розладі із собою, що у своєму дійсному існуванні він не є тим, чим повинний бути по своїй сутності; він не дорівнює самому собі, тому що існує нерівність між людьми. Необхідність установлення рівності Руссо висуває як політична вимога часу й обґрунтовує його результатами дослідження походження і ступіней поглиблення нерівності, розкриттям закономірностей його розвитку й історичних тенденцій до самоврядування.

Філософ розрізняє природну і соціальну нерівність: природа створює людей різними, але не цього розходження обумовлюють соціальну нерівність - його причиною є приватна власність. Руссо бачить три причини нерівності: по-перше, ця нерівність суспільне; по-друге, вона виникло історично; по-третє, воно зв'язано з появою приватної власності. Приватна власність виникає при переході людства від природного стану до суспільного, тобто є продуктом цивілізації.

З погляду Руссо, що існував дотепер політичний пристрій не відповідало вимозі правосообразності, воно грунтувалося не на договорі вільних і рівних, а на насильстві і гнобленні, тому, незважаючи на всі праці мудрейших законодавців, залишалося недосконалим,- воно було поганим із самого початку.

Формування асоціації, називаної суспільним договором, припускає вільний вступ у договірні відносини, рівність всіх окремих осіб і прийняття ними основних законів, що виражали б загальні інтереси. Спільність інтересів - це, згідно Руссо, цілком реальна передумова. Кожний із членів асоціації добровільно віддає себе - свою особистість і усі свої сили на користь колективного цілого. Умови рівні для всіх, кожен, підкоряючи себе всім, не підкоряє себе кожному окремо. Кожний стає невід'ємною частиною цілого. З'являється деяке загальне Я, що одержує за допомогою акта об’єднання своєї єдності, своє життя і волю.

Для Руссо, у відмінність, наприклад від Гольбаха, субстратом загальної волі є народ. Народ вирішує питання про корисність законів, про відповідність їхній загальній волі, вирішує голосуванням, чи бути не бути цим законам. Особливість погляду Руссо, з яким не погоджується потім ніхто з просвітителів, полягала в тому, що всяка постанова, хоча б саме корисне і розумне, що наказує що б те ні було населенню, що не бере участь у його обговоренні і голосуванні, буде не законом, а лише наказом. Для того, щоб загальна воля стала законом, немає необхідності в одноголосності, але необхідно, щоб усі громадяни мали можливість подати свої голоси. З іншого боку, Руссо незмінно дотримує розуміння загальної волі як нерозривної єдності, цілісності, відмінної від суми декількох воль:

"Часто існує чимале розходження між волею всіх і загальної

волею. Ця друга дотримує тільки загальні інтереси, перша - інтереси частки" (Руссо Ж.-Ж.,Трактати,с.170). Сфери дії тієї чи інший строго розмежовані:"Подібно цьому,як приватна воля не може представляти волю загальну, так і загальна воля, у свою чергу, змінює свою природу, якщо вона спрямована до приватної мети, і не може як загальна виносити рішення ні у відношенні якої-небудь людини, ні у відношенні якого-небудь факту" (Руссо Ж.-Ж.,Трактати,с.173).Політичне життя конституюється в Руссо у відособлену, що абстрагує себе від приватного життя індивідів самостійну сферу. Для людини як політичної істоти голос приватного інтересу в суспільному житті повинний замовкнути. Дозвіл проблеми без зовнішнього примуса повинний укладатися в подоланні розбрату в душі кожного індивіда через перемогу однієї зі сторін особистості над іншою її стороною - перемогу суспільного над партикулярним у кожній свідомості. Лише забувши про себе, людина знаходить себе, знаходить як суспільна істота своє суспільне Я, протилежне частці Я.

Прийняття суспільного договору означає і прийняття суворої школи виховання вільних громадян. Буття вільним громадянином припускає, що громадянин дає згоду на всі закони, навіть на ті, котрі приймаються всупереч його бажанню, і навіть на ті, котрі карають його, якщо він насмілюється порушити їх.

Те, що дані положення не є утопією підтверджується досвідом Великої французької революції, що звільнила політичний дух від оковів, від змішання його з цивільної, тобто приватної, життям і сферу спільності виділила, що його як, загальної народної справи, як щось, що існує незалежно від специфічних елементів приватного життя.

* * *

Цікавий і оригінальний Руссо у своїх педагогічних поглядах.У цій області він виступив гарячим прихильником природного виховання. Виховання кожної людини, писав Руссо в книзі "Эмиль, чи про виховання", дається природою шляхом безпосереднього розвитку уроджених здібностей і потягів. Звертаючи до батьків і вихователів, він призивав їх розвивати в дитині природність,прищеплювати почуття волі і незалежності, прагнення до праці, поважати в ньому особистість і всі корисні і розумні схильності.


Реферати!

У нас ви зможете знайти і ознайомитися з рефератами на будь-яку тему.







Не знайшли потрібний реферат ?

Замовте написання реферату на потрібну Вам тему

Замовити реферат