Сергій Подолинський

Вступ

У цьому році виповнюється півтора століття з дня народження. Багато вчених вважають його одним з найвидатніших економістів нашої країни, однак досі його економічні ідеї не отримали необхідного визнання. Це відбулося, можна сказати, в силу двох причин: по-перше вони відомі не багатьом, по-друге їх зміст після 70-річного господарювання в умовах марксизму часто не сприймався сучасними економістами. Найголовніші свої економічні ідеї він виклав у двох головних працях: “Ремесла і фабрики на Україні” та “Праця людини та її відношення до розподілу енергії”, що є безпосередніми доказами його економічного хисту.

Однак Сергій Подолинський відомий не тільки як економіст. Його також можна вважати і видатним революційним діячем, адже навіть перебуваючи за кордоном він продовжував боротися за майбутнє України.

Сергій Андрійович Подолинський (1850—1891) — представник революційно-демократичного напряму, народився у селі Ярославці Звенігоровського повіту Київської губернії в сім'ї багатого поміщика. Отримавши домашню освіту, юнак у 1867 році до фізико-математичного факультету Київського університету. У студентські роки відвідував кружок Н. Зібера, де молодь вивчала “Капітал”, “Маніфест Комуністичної партії” та інші праці К. Маркса та Ф. Енгельса.

Після закінчення 1871 р. природничого факультету Київського університету він виїздить за кордон. У Парижі знайомиться з Лавровим і бере активну участь у підготовці й виданні журналу “Вперед”. Вже в першому і другому томах журналу “Вперед” Подолинський публікує “Очерк розвитку міжнародної асоціації робітників”, у якому йшла мова про робітничий рух в Англії та роль в ньому І Інтернаціоналу. За посередництвом Лаврова С. Подолинський 1872 р. познайомився в Лондоні з К. Марксом і Ф.Енгельсом.

В травні 1874 року Подолинський повернувся на Україну з наміром взяти участь в масовому русі революційної інтелегенції. Однак він вважам мало корисним “ходіння” агітаторів “у народ”, відстоюючи необхідність розселення прогресивної молоді по всій Україні. Також він розгорнув діяльність по утворенню української соціал-демократичної партії, виступав на студентських сборах.

1875 року разом з галичанином О. Терлецьким він організує у Відні видання соціалістичної літератури, яка широко використовувалась народниками в їхній революційній діяльності. Було, зокрема, видано праці С. Подолинського “Парова машина”, “Про бідність”, Ф. Волховського “Правдиве слово хлібороба до своїх земляків” та інші.

Займаючись суспільними ділами, Подолинський віддав багато сил науці. Він вивчає медицину в університиетах Цюріха, Парижа. 1876 р. С. Подолинський захистив у Бреславському університеті дисертацію на здобуття вченого ступеня доктора медицини, певний час проживав в Україні.

1877 року остаточно виїздить за кордон і оселяється у Франції в Монпельє. Він багато і плідно працює. У 1879 р. виходить праця С. Подолинського “Життя і здоров'я людей на Україні”, 1880 р. — “Ремесла і фабрики на Україні”, що стала першою спробою застосування економічного вчення К. Маркса до конкретної історичної дійсності Росії й України, визначення історичної долі капіталізму в країні.

На відміну від народників, які заперечували розвиток капіталізму в Росії, С. Подолинський констатує протилежне. Виходячи з учення К. Маркса про три стадії розвитку капіталізму в промисловості і практичного досвіду української економіки, він показує, що капіталізм в Україні, а відтак і в Росії в цілому, проходить у своєму розвитку “ремесло, мануфактуру і великий фабричний здобуток”.

С. Подолинський підкреслює прогресивність капіталізму порівняно з феодалізмом, але вказує на його історично минущий характер. Він критикує цей спосіб виробництва і виступає передовсім проти його економічної основи — приватної власності на засоби виробництва. С. Подолинський аналізує суперечності між працею і капіталом, між зростанням багатства буржуазії і зубожінням трудящих мас, суперечність між розвитком продуктивних сил і їх марнуванням за умов капіталізму. “Корінь зла” капіталістичного способу виробництва С. Подолинський бачить у приватній власності, яка дає змогу капіталістам користуватися продуктом неоплаченої праці робітників. На цій підставі він робить висновок про необхідність знищення капіталізму. Капіталізму він протиставляє соціалізм як такий спосіб виробництва, котрий створює найліпші можливості для розвитку продуктивних сил і найбільш відповідає вимогам моралі. Не випадково, що цю працю як таку, що “посягає на приватну власність” і “розпалює ненависть робітників до своїх хазяїв”, було заборонено царською цензурою.Багато зусиль С. Подолинський доклав до популяризації економічного вчення К. Маркса. Він розумів, що головне в ньому — теорія додаткової вартості. Саме тому вже в перших своїх дослідженнях він приділяє цій категорії особливу увагу. Як писав сам С. Подолинський, його брошура “Про бідність” є спробою викласти в популярній формі теорію додаткової вартості і механізм капіталістичної експлуатації з допомогою прикладів, узятих із сільського господарства й цукрової промисловості України.

123
?






© 2011 - 2017 Реферати на тему | Реферати українською мовою безкоштовно | Скачати бесплатно реферати українською мовою