Арніка, суниці, ромашка

Лікарські рослини

та їх застосування

(арніка, суниці, ромашка)

Арніка гірська — Arnka montana L.

Родина айстрові (складноцвіті) —Asteraceae (Compositae). Багаторічна трав'яниста рослина заввишки до 60 см, з корот¬ким циліндричним кореневищем, від якого відходять численні тонкі придаткові корені. Стебло пряме або малогілчасте у верхній частині, опушене короткими волосками. При корені стебла є 4—6 супротивних корот-кочерешкових яйцевидних цілокраїх лист¬ків, зібраних у розетку.

Листки на стеблі супротивні, сидя¬чі, напівстеблообгортні, обернено-яййе-видні, цілокраї. Суцвіття — пряме або похилий квітковий кошик, який охоплює яечно-жовті крайові язичкові і оранжево-жовті трубчасті квітки. Крайові квітки з тризубчастим, а трубчасті — з п'яти¬зубчастим відгином. Плід — сім'янка з чубком.Цвіте у червні-липні. Росте на схилах гір, у чагарниках, на лісистих луках. Райони поширення — Карпати, Чер¬нівецька область (Вижницький район), Закарпаття (Березнянський, Рахівський райони); дуже рідко зустрічається у Бі¬лорусії, Латвії, Литві. Для виготовлення ліків використовують кошики цілком, квіт¬ки з квітколожем і обгорткою. Збирають під час цвітіння (зрізуючи їх біля самої основи) погожими, ясними днями, після того, як спаде роса, і не¬гайно сушать. Квітки арніки гірської містять барвник арніцин, жир (до 40%), віск, смолу, жовтий пігмент, фумарову, яблучну і молочну кисло¬ти, білок, камедь, дубильні речовини, мінеральні солі, невелику кількість ефірної олії (0,04—0,4%) та інші речовини. Застосовують: 1) при забитих місцях, порізах, саднах, дрібних пораненнях і кровотечах — тампони, змочені водною настойкою або відваром 2 чайних ложок квіток арніки гірської в 1 склянці води або ж готовою (аптечного) настойкою 2 чайних ложок арніки, роз¬веденою в 1 склянці охололого окропу, прикладають до ураженої ділянки; 2) як засіб, що заспокоює нервову систему і серце,— відвар і столової ложки арніки в 1 склянці води п'ють по і столо¬вій ложці 3—4 рази на день; 3) як жовчогінний засіб. Суниці лісові – Fragaria vesca L. Для лікування використовують спілі ягоди, молоде листя і стебло. Хімічний склад: фітонциди, ефірна олія, флавони квер¬цетин і кверцитрин, цукор, аскорбінова кислота (0,02—0,05 г на 100 г рослини), тіаміну бромід, кислоти (саліцилова, хін¬на, лимонна, яблучна), мінеральні солі, залізо, фосфор, дубильні, пектинові і ароматні речовини, пігменти. Хімічний склад суниці є найбагатший з усіх дикорослих лікарських рослин. Фармакологічні властивості. Суниці лісові мають в яжучу, протипоносну, загальнозміцнювальну, протизапальну, кровоспинну, жовчогінну, заспокійливу, антисептичну й слаб¬ку сечогінну дію, а також регулюють обмін речовин і діяль¬ність травного каналу. Показання до призначення: гіпертонічна хвороба, атеро¬склероз, подагра, жовчно- і нирковокам'яна хвороба, запа¬лення слизової оболонки травного каналу, геморой, глистяна інвазія (аскариди, волосоголовець, гострики, солітер), _нічне нетримання сечі, хвороби печінка, шкіри (лишай, гнійні кро¬воточиві й мокнучі рани та засгарілі виразки, вугрі, ласто¬виння, екзема), рахіт, маткові кровотечі, хлороз, ожиріння, загальний занепад сил, неврастенія, бронхіт, астма бронхі¬альна, поганий запах з рота, гіпо- і авітаміноз С. Способи застосування. Внутрішньо — спілі ягоди до Зкг в день протягом усього суничного сезону; відвар (20 г листя на 200 мл води) — по 2—3 столові ложки 3—8 разів на день або свіжий сік — по 4—8 столових ложок натще. Зовнішньо — товчені ягоди накладають на уражену ді¬лянку шкіри або роблять примочки з соку чи розпареного листя (влітку прикладають свіже листя). Примітка. Суниці лісові не можна вживати при під¬вищеній кислотності шлункового соку, довготривалій жовч¬но-печінковій кольці, ідіосинкразії. Ромашка лікарська – Matricaria Chamomilla L. Для лікування використовують суцвітія. Хімічний склад: ефірна олія (0,2—1,35%), флавоновий глікозид, діоксикумарин, умбеліферон, холін, фітостерин, цу¬кор, азулен, гіркі (3%) і дубильні речовини, камедь, кислоти (саліцилова, аскорбінова, нікотинова), гліцериди олеїнової, лінолевої, пальмітинової та стеаринової кислот, яблучнокис-лі солі кальцію і калію, віск, жир, смоли. Фармакологічні властивості. Ромашка лікарська на по¬чатку дії збуджує центральну нервову систему, підсилює рефлекторну діяльність спинного мозку, прискорює дихання, ритм серця, розширює судини мозку. Потім ці ефекти змі¬нюються пригніченням центральної нервової системи, ^зни¬женням рефлекторної діяльності спинного мозку, тонусу м'язів. Ромашка виявляє дезинфікуючу, протизапаль¬ну, «вітрогінну», в'яжучу, пом'якшувальну,, протиспаз-матичну дію, а також збільшує секрецію залоз Іравного ка¬налу і жовчовиділення. Показання до призначення: запалення слизової оболонки рота, ангіна, ларингіт, гострі й хронічні запалення слизової оболонки травного каналу (гастрит, коліт, ентероколіт), ме¬теоризм, понос, геморой, хвороби печінки, жовчного, сечово¬го міхура і нирок, підвищена нервова збудливість, біль нер-вового походження, болючі менструації, маткові кровотечі, запалення кон'юнктиви, рани на шкірі або слизових оболонках, підвищена пітливість ніг; використовують також для миття волосся (надання світлого кольору, блиску й м'яко¬сті). Способи застосування. Внутрішньо — холодний (10 чай¬них ложок квітів заливають 2 склянками води кімнатної температури і настоюють 8 год, проціджують) або гарячий настій (2—3 столові ложки квітів настоюють у склянці окро¬пу протягом і год) по 1—2 склянки на день. Зовнішньо — використовують настій для полоскання, про¬мивання, спринцювання й примочок, а також для миття го¬лови.

1
?






© 2011 - 2017 Реферати на тему | Реферати українською мовою безкоштовно | Скачати бесплатно реферати українською мовою