Загальні і регіональні тенденції природокористування

Природокористування включає об'єктивно зумовлений процес залучення людиною природних ресурсів до вироб¬ничої і невиробничої діяльності, їх відтворення та охо¬рону.

В сучасних умовах науково-технічного і соціального прогресу поняття природокористування стає дуже містким і не завжди однозначно, розуміється. У «Великій Радян¬ській Енциклопедії» природокористуванням називається сукупність впливів людини на географічну оболонку Землі, що розглядається в комплексі (на відміну від га¬лузевих понять — водокористування, землекористування, лісокористування тощо). Деякі автори розглядають природокористування як соціальний процес, інші — як соціально-економічний.

Отже, термін «природокористування», адекватно відо¬бражаючи досить складний і багатогранний суспільно-природний процес в об'єктивній реальності, далеко не однозначний — він вживається, як мінімум, у п'яти основ¬них значеннях:

1) людська діяльність щодо використання сил і ре¬сурсів природи з метою виробництва матеріальних благ і різних послуг, тобто як всезагальний процес праці. В (та¬кому розумінні природокористування рівнозначне понят¬тю «суспільне виробництво», а з урахуванням невироб¬ничої сфери людської діяльності — навіть ширше за нього;

2) раціональне використання ресурсів і умов природ¬ного середовища, їх відтворення та охорона;

3) безпосереднє освоєння, експлуатація, відтворення та охорона природних ресурсів і умов конкретної терито¬рії (району, окремої країни, групи країн, всього світу);

4) освоєння та експлуатація окремих видів природних ресурсів у локальному, регіональному і глобальному масштабах; У такому розумінні термін «природокористування» залежно від виду споживання природного ресурсу часто замінюється галузевими синонімами, без сумніву, вужчими за обсягом — водокористування, лісокористу¬вання, землекористування тощо;

5) синтетична прикладна наука, що розробляє загаль¬ні принципи будь-якої діяльності, пов'язаної! з користуван¬ням природою.

Така диференціація досить відносна. В кожному окремому ви¬падку вивчається один і той же об'єкт — процес використання лю¬диною сил і ресурсів природи, але з різних боків і на різних рівнях галузевої, міжгалузевої і територіальної спільності. Серед перелі¬чених значень терміна «природокористування» найширшим за об¬сягом є поняття, що відображає процес праці (суспільне виробниц¬тво), найвужчим — освоєння та експлуатація окремого виду при¬родного ресурсу у вузькотериторіальному (локальному) масштабі.

Класифікація основних видів природокористування можлива з позицій тісно взаємопов'язаних галузевого, компонентного, функціонального (комплексного) підходів.

З галузевої системи народного господарства виді¬ляють галузі природоспоживання (теплоенергетику, видо¬буток мінеральної сировини, лісоексплуатацію, металургію, вугленафтогазо¬переробку тощо), природокористуван¬ня у вужчому розумінні (землеробство, тваринництво, гід¬ро-, вітро-, геліоенергетику, транспорт, будівництво) і природовідтворення (рекультивацію і меліорацію земель, очищення та утилізацію відходів, регулювання стоків, перекидання вод, створення заповідників тощо). За вищо¬го ступеня узагальнення ці види можна об'єднати в по¬няття виробничого (промислового і сільськогосподарсько¬го) і невиробничого природокористування.

Функціональний підхід (комплексний) до класифікації природокористування передбачає виділення п'яти основ¬них блоків найважливіших напрямів природокористуван¬ня: ресурсоспоживання, конструктивного перетворення, відтворення природних ресурсів, охорони природних ресурсів, управління і моніторингу.

Компонентна класифікація видів природокористування базується на спільному використанні деякими галузями виробництва одного компонента природного середовища (наприклад, води, повітря, грунту, лісу тощо), тобто на міжгалузевому споживанні природного ресурсу в рамках певної території. Основні види природокористування в цьому випадку відповідають головним структурним ком¬понентам природного комплексу — водо-, лісо- і земле¬користуванню, використанню атмосфери, надр, тваринного світу. Не слід плутати поняття раціонального природо¬користування з охороною природи. Охорона природи — це розробка і здіснення заходів щодо її раціонального використання, що включають захист від надлишкових техногенних навантажень і негативних наслідків втручання людини, активне регулювання природних процесів, від¬творення і поліпшення природного потенціалу ланд¬шафтів.

12
?






© 2011 - 2017 Реферати на тему | Реферати українською мовою безкоштовно | Скачати бесплатно реферати українською мовою