Технологія планування фізичного виховання в школі

План

1. Теорія планування фізичного виховання в школі

2. Технологія планування навчальних завдань

3. Тематичний план-графік та конспекти уроку

4. Експериментальна частина

1. Теорія планування фізичного виховання в школі

В основі планування і організації навчального процесу лежить програмно-цільовий підхід, у ві­дповідності з яким визначається цільове завдання і субзавдання різного рангу.

Проходження навчального матеріалу планується у відповідності до схеми:

якщо (умова) ... то (дія) ....

Наприклад:

1. ЯКЩО учні 9-го класу в упорі можуть ви­конати 5 згинань-розгинань рук за 3,5—4,5 сек, ТО можливо навчання підйому махом вперед, ІНАКШЕ спеціально організований процес роз­витку сили.

2. ЯКЩО учні правильно виконують упор на руках, ТО можливо навчання розмахуванню в упорі на руках, ІНАКШЕ навчання упору на руках.

3. ЯКЩО учні правильно виконують розмаху­вання в упорі на руках, ТО виконати розмахуван­ня з різною амплітудою, ІНАКШЕ продовжити навчання розмахуванню.

4. ЯКЩО учні уміють виконувати розмахуван­ня з різною амплітудою, ТО навчання вправам, що підводять до виконання вправи в цілому.

5. ЯКЩО учні освоїли вправи, що підводять, ТО навчання виконувати вправі в цілому.

6. ЯКЩО учні уміють виконувати підйом ма­хом вперед, ТО виконати вправу в зв'язці.

Спеціально проведені дослідження дозволили сформулювати принципові установки до плану­вання навчальної роботи з гімнастики в школі. Принципові установки — це самостійна категорія методичних положень і правил, приватних по відношенню до загальних принципів фізичного ви­ховання і спортивного тренування. Вони, по-пер­ше, розвивають керівні ідеї, укладені в цих прин­ципах застосовно до сучасних умов, і, по-друге, виступають в якості конкретних правил програ­мування навчального процесу.

Установка на визначення субзавдань навчання цільовій руховій дії

В рамках навчання вирішуються задачі розвит­ку рухового хисту, підвищення рівня спеціально-рухової підготовленості для засвоєння конкрет­них вправ. Практично це реалізується в послідов­ному розміщенні навчальних завдань на певному часовому відрізку. Рішення задач і підбір навчаль­них завдань виконуються в наступному порядку:

— розвиток рухових здібностей;

— навчання вихідним і кінцевим положенням вправи;

— навчання діям, без яких неможливо вико­нати вправу, що вивчається;

— навчання вмінням управляти рухами;

— навчання вправам, що підводять;

— навчання вправі в з'єднанні.

Установка на попередній розвиток рухових здібностей

Послідовність, порядок розвитку рухового хи­сту визначаються, по-перше, біологічними зако­номірностями розвитку організму і, по-друге, ме­тою підготовки. Аналіз стану перспективи розвит­ку тренованості і визначення достатності їх для досягнення мети підготовки — це основа техно­логії розвитку рухових здібностей учнів.

Не секрет, що зростання сили зв'язане з фізіо­логічним поперечником м'язу, морфо-функціо-нальними перебудовами на рівні ЦНС. Але є дру­гий шлях підвищення сили — це мобілізація більшого числа мотонейронів і вдосконалення міжм'язової координації.

Якщо для виконання силової вправи достат­ньо сили Х+з, де X — середнє арифметичне, 5 — стандартне відхилення, що характеризує вагання сили на 2—3 заняттях, то підвищення силових здібностей може проходити за рахунок вдоскона­лення міжм'язової координації, інакше — необхідні структурні перетворення на рівні м'язової і цент­рально-нервової систем. В першому випадку це досягається точним підбором рухових завдань, відповідних змагальній вправі. В другому випадку — оптимальним дозуванням силових навантажень на тривалому етапі підготовки.

Наприклад:

Для утримання «упору руки в сторони» на кільцях сила повинна бути рівна 87% від ваги тіла (дані Ю.В. Менхіна, А.В. Плоткіна). Якщо спорт­смен важить 60 кг, то сила груп м'язів, що приво­дять, повинна бути рівна 52,2 кГ. Якщо спорт­смен показує результат 50+4 кГ (Х±а), то підви­щення силових здібностей досягається за рахунок вдосконалення міжм'язової координації.

Розглянемо другий випадок розвитку силових здібностей. Для створення передумов для морфо-функціональних перебудов необхідні фізичні на­вантаження. Якщо фізичне навантаження викликає виснаження енергетичних ресурсів організму (по­рушення гомеостазу), то відбувається надлишкове відновлення і переведення організму на новий, більш високий рівень функціонування (М.М. Яковлев, 1953, 1958, 1971; С.П. Летунов, 1966; Л.Є. Ев-геньєватаін., 1975; А.А. Віру, 1977, 1980; А.Н. Во-робьов, 1977).Під впливом фізичних навантажень в клітках багатьох фізіологічних систем виникає одне і те ж зрушення — дефіцит багатих енергією фосфор­них сполучень та збільшення потенціалу фосфоріліровання. В свою чергу це викликає активізацію генетичного апарату кліток, посилюючи синтез нуклеїнових кислот і білків. В результаті збіль­шується потужність системи мітохондрій, зростає вироблення аденозінтрифосфорної кислоти (АТФ) на одиницю маси тканини і дефіцит АТФ усу­вається (Ф.З. Меєрсон, 1973; В.П. Скарбніков, 1980; Ю.В. Верхошанський, 1985).

Фізичні навантаження в такому випадку по­винні застосовуватися так довго, як це дозволяє період поновлення білка в м'язах спортсмена, за даними Ю. В. Верхошанського (1988) строк півперіода життя білків м'язів, тобто час, за який вони наполовину оновлюють склад, — біля ЗО діб. А.В. Волков (1970) стверджує, що періодичні зміни величини максимальної мускульної сили гімнастів залежать від характеру і рівня обмінних процесів, тривалість таких процесів вкладається в період, рівний 13,2 +1,7 дня.

Можна припустити, що при певних умовах, на протязі місяця занять фізичною культурою, можливі морфо-функціональні зрушення позитив­ного спрямування в м'язовій і центрально-нер­вовій системах. Розглянемо ці умови.

При розвитку сили локальної групи м'язів слід оптимізувати навантаження і враховувати: 1) стан ЦНС; 2) скорочувальні здібності м'язів; 3) рівень енергетичного потенціалу спортсменів.

Оптимізація навантажень включає: 1) визначен­ня величини, на яку може збільшитися сила гру­пи м'язів; 2) визначення впливу, що неминуче при­зведе до зросту сили; 3) визначення тривалості такого впливу.

Центральна нервова система зберігає високий функціональний стан за умови, якщо силова ро­бота виконується в першій половині заняття. Ско­рочувальні здібності м'язів підвищуються, якщо ЦНС не знаходиться в стадії утомления, підібра­ний оптимальний вплив і поперечник м'язу має тенденцію до збільшення.

Аналіз наведеного вище матеріалу дозволив припустити, що енергетичний потенціал має тен­денцію до збільшення, якщо:

1) виконується силова робота в різних режимах;

2) силова робота поєднується з об'ємною ро­ботою в одному занятті.

В результаті дослідження встановлено, що:

1) ефективним для розвитку максимальної сили є комбінований метод;

2) швидкісно-силова робота повинна прово­дитися безпосередньо після підвищення макси­мальної сили.

Методика планування навчальної роботи з фізичної культури (на прикладі гімнастики)

Технологія навчального процесу з гімнастики полягає в послідовному проходженні програмно­го матеріалу. Порушення технології навчального процесу веде до непослідовності в вивченні гімна­стичних вправ, що подовжує час навчання. Однак програма обмежується лише переліком рухових завдань, не визначаючи порядок і тривалість вив­чення різноманітних вправ.

Існує безліч варіантів вивчення одного і того ж навчального матеріалу з гімнастики. В зв'язку з цим завжди стоїть проблема вибору з цієї безлічі оптимального варіанта. Завдання значно усклад­нюється трудомісткістю гімнастики, великою кількістю вправ, обмеженістю часу на їх засвоєн­ня, недостатнім рівнем фізичної і технічної підго­товленості учнів. Подолати об'єктивні труднощі за допомогою традиційного планування, основано­го на практичному досвіді викладача, не завжди вдається. Реальну допомогу може надати графіч­ний опис навчального процесу, що дасть мож­ливість застосування математичних методів (мо­делей) для його планування.

Одним з таких методів є система мережевого планування і управління (СПУ), що дозволить представити навчальний матеріал з гімнастики у вигляді графіка з наступним нескладним мате­матичним розрахунком.Суттєвістю мережевого моделювання є зобра­ження комплексу робіт, що планується у вигляді графічної схеми, яка складається з заданих точок, з'єднаних лініями. Основні логічні елементи ме­режевого графіка — це роботи та події. Під дійсною роботою в гімнастиці слід розуміти будь-яку ру­хову дію, що вимагає витрат часу і ресурсів. До поняття «робота» відноситься і чекання — пасив­ний процес, що не вимагає витрат праці, фізич­них зусиль, але займає час. Окрім робіт дійсних, що вимагають витрат часу і сил, існують фіктивні роботи (залежності). Фіктивна робота — це логіч­ний зв'язок між елементами, що не вимагає вит­рат часу і фізичної праці, але яка вказує, що мож­ливість початку однієї роботи безпосередньо за­лежить від результатів іншої. Подія — підсумок зробленої роботи, проміжний або остаточний ре­зультат одного або декількох рухових завдань, що дозволить розпочати виконання наступних еле­ментів мережевого графіка. Дійсні роботи та че­кання на мережевому графіці зображають суціль­ними стрілками; фіктивні — пунктирними; події — кружками, прямокутниками, квадратами або іншими геометричними фігурами з порядковими номерами. Будь-яка послідовність робіт мереже­вого графіка, в якому кінцева подія однієї роботи співпадає з початковою подією наступної за нею, називається шляхом. Повний шлях з'єднує вихідну подію з завершальною. Найбільш тривалий з всіх повних шляхів даної мережі називається кри­тичним (позначається жирними стрілками), (В.В. Трупан, 1980).

На рис. 1 наведений масштабний сітьовий графік навчання гімнастичних вправ учнів 9-х класів. Графік побудований на основі першої і дру­гої принципових установок і дасть більш ясне уяв­лення про порядок навчання гімнастичних вправ шкільної програми.

Робота 0—1 погоджується з найбільш склад­ним рухом і направлена в нашому випадку, на розвиток сили розгинача передпліччя. Засоби під­бираються так, щоб вони мали структурну схожість з рухами, що вивчаються, і наближалися до них за характером м'язових зусиль. Для підвищення сили на 30—40% (подія 1) використовується ком­бінований метод розвитку сили, другий варіант.

Рис. 1. Масштабний сітьовий графік навчання гімнастичних вправ

учнів 9-х класів

Ключовим моментом в побудові мережевого графіка є визначення найбільш складної вправи, ланки, навколо якої зв'язуються всі вправи. Та­ким рухом для школярів 9-х класів може бути підйом махом вперед в упор на паралельних бру­сах. Цей рух складний за координацією і вимагає прояву максимальних зусиль за короткий час.

Відповідно до другої установки рухова підго­товленість повинна передувати навчанню рухам, тому першою виконується робота, яка спрямова­на на розвиток сили розгиначів передпліччя. При­своїмо цій роботі шифр 0—1 і занесемо в таблицю вихідної інформації такі дані:

О—1 Розвиток сили м'язів плечового поясу. 4 уроки Комбінований метод, II варіант.

На масштабному сітьовому графіку відкладе­мо пряму і позначимо подію прямокутником 1:

силь, II станція — метод максимальних зусиль, III станція — метод ізометричних зусиль, IVстан­ція — метод повторних зусиль.

Спеціально проведені дослідження показали ефективність такого підходу. Так, після двох тижнів занять у школярів 9-х класів збільшилася сила роз­гиначів передпліччя на 30—50% (О.М. Худолій, О.В. Іващенко, 1996; О.М. Худолій, А.В. Забора, 2000). Робота 0—1 продовжується 4 заняття. За­няття повністю спрямовані на розвиток сили.

Наступні роботи спрямовані на розвиток сили м'язів «спини», «рук і тулуба». Присвоїмо цій роботі шифр 1—2, в таблицю вихідної інформації впишемо:

О—1 Розвиток сили м'язів «спини», «рук 4 уроки

і тулуба». Комбінований метод, І варіант.

На масштабному сітьовому графіку з точки 1 відкладемо пряму і позначимо подію 2:

Робота 1—2 є базовою для навчання стійці си­лою на голові і руках, підйому переворотом в упор. Засоби підбираються з урахуванням особливостей навчання вищезгаданим вправам. Силова робота організується на двох станціях. Тривалість роботи на кожній станції 4—6 хв. Перша станція — вправи для розвитку м'язів спини. Учні виконують перше завдання з максимальною швидкістю, друге зав­дання — з максимальними зусиллями, третє — з ізо­метричними зусиллями, четверте — з повторними зусиллями. Вправи першої станції поєднуються з навчанням стійці силою на голові і руках. Друга станція — вправи для рук і тулуба. Всі вправи направлені на створення умов для навчання підйому переворотом силою. Підсумком роботи 1—2 є дос­татній рівень силової підготовленості для виконання названих вправ (24 заняття).

Паралельно з роботою 1—2 продовжуємо на­вчання підйому махом вперед. В таблицю вихідної інформації впишемо шифр роботи 1—5, її назву, кількість уроків:

О—1 Навчання вихідним і кінцевим поло­женням; рухи без яких неможливо виконання вправ.

2 уроки

На масштабному сітьовому графіку відкладе­мо відрізок 1—5:

Робота 1—5 зв'язана з II та III серією навчаль­них завдань навчання підйому махом вперед. Три­валість роботи 2 заняття.З точки 1 починається робота, спрямована на навчання умінню виконувати кувирки вперед з різ­ною швидкістю. Позначимо цю роботу як 1—9 і занесемо в таблицю наступну інформацію:

1—9 Навчання умінню виконувати кувирки 2 уроки вперед з різною швидкістю.

На масштабному сітьовому графіку відкладе­мо відрізок, який відповідає роботі 1—9:

Отже роботи 1—2, 1—5, 1—9 виконуються па­ралельно. Так як вони належать до різних струк­турних груп, то негативного перенесення навику не повинно спостерігатися.

По досягненні події 2 переходимо до робіт 2— 12 і 2—17. Аналогічно вищенаведеному в табли­цю вихідної інформації вносимо шифр цих робіт і назву, а також відкладаємо відрізки на графіку (табл. 1, рис. 1). Робота 2—12 зв'язана з II серією навчальних завдань навчання стійці силою на го­лові, а робота 2—17 — фіктивна робота, яка вка­зує, що можливість початку роботи безпосеред­ньо залежить від результатів роботи 1—2.

Після досягнення події 2 продовжуємо роботу з розвитку сили (робота 2—3). Силова підготовка організується на двох станціях. Перша станція — вправи для м'язів рук, спини і ніг, що направлені на створення готовності до виконання стрибка зігнувши ноги. Друга станція — вправи для м'язів рук і тулуба, що створюють умови для відмінного виконання підйому переворотом силою.

Робота 3—4 продовжує вирішувати завдання силової підготовленості, зв'язані з ефективним ви­конанням стрибка зігнувши ноги і підйому пере­воротом силою. Роботи 17—18 та 18—19 спрямо­вані на оволодіння підйомом силою в упор на перекладині.

Роботи 5—6, 6—7, 7—8, 8—19 спрямовані на оволодіння підйомом махом вперед і містять за­соби навчання умінням управляти рухами, підво-дящі вправи та вправу в цілому. Ці роботи скла­дають найбільш тривалий шлях сіті:

Робота 5—6 триває 4 заняття, робота 6—7 — 2 заняття, робота 7—8 — 4 заняття. При навчанні вправ використовується метод алгоритмічних роз­поряджень, який як, відомо, дає гарні результати при оволодінні вправами шкільної гімнастики (А.М. Шлемін).

Таким чином, сітьовий графік проходження на­вчального матеріалу будується на основі фізичної готовності і порядку навчання найбільш складно­му руху і дає можливість уникнути по можливості напластування складного матеріалу в одному за­нятті (див. рис. 1, табл. 1).

На основі сітьового графіка формулюються зав­дання навчання (табл. 2), будується тематичний план-графік (табл. 3) та упорядковуються конс­пекти уроків.

Таблиця вихідної інформації

Таблиця 1

Узагальнена мета занять гімнастикою в школі — розвиток, освіта, виховання школярів. Від по­ставлених завдань уроку залежить підбір рухових зав­дань. В різних методичних рекомендаціях стверд­жується, що в уроці повинно бути три завдання, які тісно зв'язані з узагальненою метою. Це вірно, але кількість завдань залежить від можливості дроблен­ня навчального матеріалу, від логічного зв'язку ок­ремих уроків. Сітьовий графік розподілення навчаль­ного матеріалу дозволяє поставити коректні завдання до кожного уроку, уникнути надмірного дроблення матеріалу, а також виникнення ситуації негативно­го переносу рухового навику. Важливе значення при формулюванні завдань уроку має також і підбір ме­тодів розвитку рухових здібностей і навчання. Ви­користання комбінованого методу розвитку сили, методу алгоритмічних розпоряджень для навчання вправ дозволяє конкретизувати задачі уроку, зроби­ти їх доступними для реалізації.

2. Технологія планування навчальних завдань

3. Тематичний план-графік та конспекти уроку

Деталізуємо зміст сітьового графіка проходжен­ня навчального матеріалу і визначимо засоби для вирішення завдань уроку. Для цього складемо те­матичний план-графік (див. табл. 3).

Тематичний план-графік конкретизує навчаль­ний план і програму. Він визначає:

1) зміст навчального матеріалу;

2) послідовність навчання вправ;

3) взаємозв'язок уроків фізичної культури;

4) систему контрольних уроків.

В тематичний план-графік внесемо всі вправи, які вивчаються в дев'ятому класі. Для кожної впра­ви складемо навчальну програму типу алгоритміч­них розпоряджень. Під кожною вправою запишемо серії навчальних завдань. Вправи розташуємо за порядком складності. На основі сітьового графіка визначимо порядок і строки виконання серій на­вчальних завдань. Вправи серій навчальних завдань підбираються так, щоб учні могли їх засвоїти на одному уроці. Напроти вправи в графі номера уро­ку позначаємо навчання («н»), якщо вправу вико­нуємо перший раз, або повторення («п»), якщо впра­ва виконувалася на попередньому уроці. Для роз­витку сили окремих груп м'язів використаємо засоби, які рекомендуються програмою, а також перші серії навчальних завдань вправ, які вивчаються.Міцність рухового навику в гімнастиці визна­чається можливістю виконання вивченої вправи в зв'язці, в комбінації. В тематичному плані пе­редбачимо, після оволодіння програмним матері­алом, виконання комбінацій на кожному снаряді. Останні два уроки присвячуємо контролю за ово­лодінням програмним матеріалом. Для цього за­плануємо виконання комбінацій і навчальних нор­мативів, і відповідно в графах номера уроків по­ставимо позначку контролю («к»).

План-конспект уроку найбільш повно розкри­ває зміст, методику та організацію кожного за­няття. Конспект уроку містить завдання уроку, тривалість його частин, чергування видів, їх зміст та дозування. Вправи підготовчої частини підби­раються згідно змісту основної частини. При складанні конспекту уроку враховуються резуль­тати попередніх уроків і вносяться відповідні корективи.

Конспект уроку складається на підставі тема­тичного плану-графіка з врахуванням наступних загальних вимог:

1. Кожний конспект уроку складається з 3-х частин: зміст, де вказуються фізичні вправи, роз­поділені за частинами уроку; дозування фізичних вправ і організаційно-методичні примітки.

2. Конспект уроку складається в відповідності з планом на чверть і повинен мати чіткі педа­гогічні завдання.

3. Запис вправ робиться докладно і терміно­логічне правильно.

4. Всі вправи дозуються.

5. Вправи основної частини уроку при необ­хідності записуються окремо для хлопчиків і дівчат.

6. До окремих частин уроку даються чіткі організаційно-методичні примітки. Необхідно, щоб методичні примітки показували шляхи рішен­ня завдань уроку.

7. Вправи слід записувати в точній методичній послідовності.

Вимоги до підготовчої частини уроку:

1. При запису підготовчих вправ спочатку по­казується вихідне положення, після цього за роз­діленнями записується вправа.

2. В графі «дозування» проти кожної вправи вказується час, кількість повторень або дистанція в метрах.

3. В організаційно-методичних примітках за­писують: темп, характеристики бігу або ходьби, зауваження про головні частини вправи.

Вимоги до основної частини уроку:

1. Вправи основної частини уроку записують­ся в послідовності розучування або вдосконалення.

2. В графі «дозування» проти кожної вправи вказується кількість підходів, кількість повторень в підході і інтервал відпочинку між підходами.

3. В організаційно-методичних примітках мо­жуть бути записані примітки з організації уроку, методики навчання та виховання.

4. Рухлива гра записується в формі ігрової картки і додається до конспекту уроку.

Заключна частина уроку.

В заключній частині уроку записують вправи, сприятливі заспокоєнню організму учнів.

Ефективність методики

Для перевірки ефективності методики в класі «А» проводилися заняття за вищевикладеним гра­фіком, в класі «Б» — комбіновані уроки.

Порівняння результатів тестування в

Результати аналізу показали, що рухову підго­товку учнів класу «А» до експерименту і після ек­сперименту можна класифікувати як два різних якісних стани. Подібних змін стану учнів класу «Б» не відбулося.

Таким чином, використання на протязі другої чверті сітьового графіка планування позитивно впливає на динаміку відносної і статичної сили, а також ефективність навчання. Стан рухової підготовки до і після використання силових на­вантажень класифікується як два різних стани.

4. Експериментальна частина

Результати дослідження проаналізовані з до­помогою методів математичної статистики. Резуль­тати тестування представлені в таблицях 4, 5.

Перед експериментом юнаки класів «А» і «Б» мало чим відрізнялися один від одного. Юнаки кон­трольної групи показували кращі результати в «зги­нанні і розгинанні рук в упорі лежачи» (/К0,05), «підтягуванні», за останніми тестами різниця несут­тєва (таблиця 2). Після двох тижнів занять юнаки класу «А» зрівнялися в «згинанні і розгинанні рук в упорі» і показали кращі результати, ніж юнаки гру­пи «Б» в таких тестах, як: 3. Вис на зігнутих руках. 4. Піднімання в сід за 1 хвилину; 6. Кут в упорі.

Для визначення зміни стану учнів 9-х класів після силових навантажень та ефективності навчан­ня використовувалася статистика Хотеллінга.

Висновки:

1. Використання сітьового графіка плануван­ня навчальної роботи в 9-х класах позитивно впли­ває на ефективність навчання і розвиток рухових здібностей.

2. Застосування уроків силової спрямованості на протязі двох тижнів позитивно впливає на ди­наміку відносної і статичної сили в учнів 9-х класів.

3. Результати аналізу показали, що рухову підготовку учнів 9-х класу «А» до експерименту і після експерименту можна класифікувати як два різних якісних стани. Подібних змін в фізичній підготовці учнів 9-го класу «Б» не відбулося 0><0,05).

?






© 2011 - 2017 Реферати на тему | Реферати українською мовою безкоштовно | Скачати бесплатно реферати українською мовою