Краєзнавчі студії Юзефа Крашевського

У 2007 році виповнилося 195 років від дня народження і 120 років від дня смерті Юзефа Ігнаци Крашевського, чиї твори складають понад 600 томів, з них 132 – історичні романи. Його ім’я занесено як своєрідний рекорд до Книги Гіннесса. Крім художніх творів, значне місце у творчості письменника, а як виявилося й сумлінного краєзнавця, важливе місце посідає публіцистика, цінні краєзнавчі нариси і замальовки, присвячені волинській тематиці. Адже на Волині Ю. Крашевський прожив загалом понад двадцять років (сім з них – у губернському Житомирі), написавши тут свої кращі твори – «Історія кілка в тині», «Остап Бондарчук», «Хата за селом», «Два світи», «Уляна» та ін. Сюжети багатьох із них пов’язані з населеними пунктами краю – Луцьком, Оликою, Озером, Устилугом та ін., вони містять цікаві етнографічні матеріали про життя і традиції мешканців краю.

Інформативні краєзнавчі матеріали дослідник систематизував у відомій праці «Спогади Полісся, Волині і Литви». В ній він залишив цікаві спостереження про побут і господарювання волинян та поліщуків, про ріки й озера краю (Стир, Горинь, Оконськ, Люб’язь), його міста, містечка і села (Луцьк, Дубно, Остріг, Олика, Городок, Чарторийськ, Колки, Княгинінок, Жидичин, Ківерці, Забороль і т.д.).

Плідною була і наукова праця Ю. Крашевського на Волині, особливо в ділянці історії і старожитностей. Це зібрання документів та речових джерел до історії краю, замальовка пам’яток архітектури, участь у врятуванні від руйнування старих замків, палаців, храмів, творів культового мистецтва. Таку працю Ю. Крашевський вважав своїм патріотичним обов’язком. Його сучасники писали: «Дім Крашевського чи в Городку, чи в Киселях, чи в Житомирі був вогнищем культурного життя в краї» [1].

Найбільш плідно працювалося вченому в Житомирі, де він мав просторий будинок і добрі умови для творчої роботи [2].

До губернського Житомира родина Крашевських прибула влітку 1853 року з містечка Губина Луцького повіту. Перші враження від міста виявилися не надто приємними. В листі до брата Каетана Юзеф писав: “Житомир – велика пустка, для літераторів та художників – заслання; думка тут нічим не заклопотана, а карти у великій моді…”. Та невдовзі Крашевський змінив думку про місто над Тетеревом: “Житомир спокійне містечко, околиці чудові! Нічого у нас в краї не знаю кращого. Наш дім в центрі міста і у “кутку” та у тиші, – від вулиці відокремлений палісадником”.

До Житомира Ю. Крашевського запросили на посаду куратора місцевої гімназії. Перша гімназія в Житомирі містилася на вулиці Мало-Бердичівській, у найманому дерев’яному будинку, що належав Венцеславу Ганському, а після його смерті – дружині Евеліні, яка згодом стала дружиною французького романіста Оноре де Бальзака. У 50-х роках ХІХ ст. на місці будинку Ганських новими господарями зводиться капітальний будинок, в якому гімназія проіснувала до 1863 року. Будинок зберігся до наших днів. Його сучасна адреса: вулиця Мало-Бердичівська, 11. У стінах цієї гімназії навчалися польський поет, уродженець села Березівки (тепер Любарського району) Леонард Совінський, який першим переклав на польську мову поему Т. Г. Шевченка “Гайдамаки”, польський поет Аполло Коженьовський – батько відомого англійського письменника Джозефа Конрада (Коженьовського), відомі архітектори К. Я. Маєвський, що отримав звання академіка та Л. Л. Влодек – архітектор Одеси, визначний український мовознавець К. П. Михальчук, організатор метеорологічної служби в Україні, уродженець Житомира О. В. Клосовський, один з керівників польського повстання 1863 року, сподвижник Великого Кобзаря Зигмунт Сєраковський. Останній, згадуючи роки отроцтва, писав: “Тетерів нас винянчив, скеля Чацького нас виколисала, білі сумні берези Каракульні плакати навчили”(Каракулі – передмістя Житомира – М. К.).

Ось яких випускників готувала Волинська гімназія у Житомирі!

Стіни цього будинку пам’ятають і попечителя Волинської гімназії Ю. І. Крашевського, якого так любили учні і не дуже шанувала місцева влада за його демократичні погляди. У списку “осіб, обраних на губернські посади”, проти прізвища Ю. І. Крашевського стояла особлива помітка, поставлена якимось запобігливим чиновником більше як 150 років тому. У таємному донесенні на ім’я житомирського губернатора, генерал-майора М. П. Синельникова повідомлялося, що “Юзеф Ігнаци Крашевський перебув під наглядом поліції з височайшого веління за непорядні дії у 1830 році”.

Така “увага” з боку місцевих властей до нового мешканця Житомира була небезпідставною. Адже, ще навчаючись у Віленському університеті, майбутній корифей польської культури брав участь у демократичну студентському русі, який свого часу очолював Адам Міцкевич. У Житомирі Ю. Крашевський також поводив себе далеко не адекватно своїй посаді.Особливо піклувався попечитель про дітей з бідних сімей, влаштував для них спеціальний інтернат, який у місті називали “учнівською квартирою Крашевського”, робив пожертвування на харчування учнів. Ю. Крашевський постійно дбав про поповнення гімназійної бібліотеки. У Державному архіві Житомирської області збереглися документи, які свідчать, що попечитель неодноразово виділяв значні кошти для закупівлі підручників, а також на учбове приладдя і господарські потреби гімназії [3]. Сам Ю. Крашевський мешкав поруч, у садибі на сусідній Любарській вулиці.

123
?



Українські реферати









© 2011 - 2017 Реферати на тему | Реферати українською мовою безкоштовно | Скачати бесплатно реферати українською мовою