Економічні погляди І.Я.Франка

Досить глибоким економістом для свого часу був І. Франко (1856-1916) — великий український письмен¬ник, визнаний історик і філософ, взагалі енциклопедично освічена людина. Життя й творчість І. Франка проходили у Східній Галичині, що була в той час колонією Австро-Угорської монархії і відзначалася напруженою соціальною та національною боротьбою трудящих.

Син сільського коваля, І. Франко все своє життя при¬святив боротьбі за краще майбутнє трудового народу, був безпосередньо зв'язаний з визвольним рухом українського народу й, зокрема, трудящих Східної Галичини.

І. Франко серйозно вивчав громадську діяльність і лі¬тературну спадщину Т. Шевченка, російських революційних демократів О. Герцена та М. Чернишевського. Великий вплив на Франка мали вчення соціалістів-утопістів, Лассаля, а також передових політекономів Заходу. Особливий вплив на формування його світогляду мав Дж. Мілль.

З середини 70-х років XIX ст., ще в студентські роки, І. Франко захоплюється марксизмом, вивчає твори К. Маркса та Ф. Енгельса й навіть вперше на українську мову пе¬рекладає окремі глави «Капіталу» та «Анти-Дюрінга». Надзвичайно важливого значення І.Франко надавав,політичній економії, відводячи їй одне з центральних місць у системі загальноосвітніх наук, вважаючи, що вона «без¬перечно найважливіша з усіх наук». Деякий час він сам викладав політичну економію в гуртках самоосвіти львів¬ських робітників. Пізніше навіть планував написати під¬ручник із політичної економії для широких верств трудя¬щих з метою популяризації марксистського економічного вчення.

Економічні погляди І. Франка відбивають складний процес поступового засвоєння вченим кращих зразків світової суспільної думки. Особливо помітний вплив на його еконо¬мічні погляди мав марксизм, який був тоді вже дуже по¬пулярним. Саме під впливом марксизму у І. Франка транс¬формується погляд на предмет політичної економії. Якщо спочатку під впливом теоретиків історичної школи він роз¬глядав політекономію як науку про народне господарство, то пізніше І. Франко твердить, що політекономія — «це на¬ука абстрактна», предметом якої є дослідження не лише економічних законів «теперішньої суспільності, а й загаль¬них законів праці людської». У своїй праці «Доповнення до “Основ суспільної економії"» він писав, що економічна наука не визнає незмінності суспільного ладу, а «мусить шукати таких форм, котрі після нашого знання були відпо¬відніші для суспільної праці і суспільного добробуту, ніж нинішні форми».

Як бачимо, І. Франко в дусі марксизму визнавав мину¬щий характер капіталістичного ладу й прагнув використо¬вувати знання економічної теорії для боротьби за утвер¬дження нового суспільного ладу.

Виняткова заслуга І. Франка в історії української еко¬номічної думки полягає в тому, що він вносив у неї кате¬горії марксистської політекономії для дослідження капіта¬лістичних виробничих відносин. У системі марксизму черпав аргументи для обгрунтування власної оригінальної економічної програми українського народу. Крім того, велика роль Франка в розробці української наукової політекономічної термінології, тому що до нього в Україні були по¬ширені переважно російські, польські та німецькі її мовні інтерпретації.

І. Франко приділяв першочергову увагу з'ясуванню най¬головніших категорій політекономії. У ході опанування марксистської економічної теорії поглиблювалося розумін¬ня ним таких економічних категорій, як капітал, товар, до¬даткова вартість, заробітна плата та ін.

В своїх працях, популяризуючи економічне вчення Маркса, Франко розкрив перед трудящими масами економічні основи капіталістичного ладу як ладу експлуататорського. В його працях ми знаходимо всебічну характеристику таких важливіших кате¬горій політичної економії капіталізму, як капітал і додаткова вартість.Цілком правильно, з марксистських позицій він показував історичні умови виникнення і існування капіталу. Процес виник¬нення і основи існування капіталу розглядав Франко на грунті товарного виробництва, а також товарного і грошового обігу, ви¬ходячи з Марксової трудової теорії. Разом з тим, товарне вироб¬ництво, товарний і грошовий обіг Франко, виходячи з вчення Маркса, вважав історичною передумовою виникнення і умо¬вою існування капіталу. Метою простого товарного виробни¬цтва, зокрема цехового ремесла, на думку Франка, було виробни¬цтво товарів на замовлення, безпосередньо для вжитку покупців. Капіталістичний спосіб виробництва, писав він, передбачає ви¬робництво для торгівлі, а значить, передбачає вже купця, який купує не для задоволення своїх потреб, а для продажу. До цих положень у праці «Мислі о еволюції в історії людськості» Франко зробив важливу примітку. «Цю різницю, — писав він, — показав докладно Маркс в ось якій формулі... Звичай¬ний чоловік, щоб добути грошей, продає якийсь свій виріб потре¬буючому, а за виручені гроші купує собі товар, котрого йому потрібно для вжитку. Т—Г—Т. Гроші тут затим тільки огниво, посередник при обміні двох товарів, двох ужиткових вартостей. У торговця-капіталіста не так. Він купує від фабриканта товар за гроші і відтак перепродує за гроші ж—Г—Т—Г — тут затим товар є огнивом, посередником — при заміні грошей на гроші. Очевидна річ, каже далі Маркс, що така формула була б безмислицею і що значення одержує вона аж тоді, коли в ній пер¬ше Г не буде рівне другому Г, т. є., коли тота заміна принесе торгівцю зиск». Як видно з цих слів, Франко глибоко зрозумів також істотну сторону відмінностей Марксового аналізу обігу грошей як засобів обігу і обігу грошей як капіталу. Ця особли¬вість, вказував Франко, полягає в тому, що первісне авансовані гроші не тільки зберігаються в обігу, а й зростають. Цей рух якраз і перетворює їх в капітал. Перетворення грошей в капітал, перехід від формули простого товарного обігу Т—Г—Т до другої формули, характерної для капіталістичного обігу, Г—Т—Г є пе¬рехід від одної історичної епохи суспільного розвитку до іншої Історичної епохи суспільного розвитку.

1234
?



Українські реферати









© 2011 - 2017 Реферати на тему | Реферати українською мовою безкоштовно | Скачати бесплатно реферати українською мовою