Економічна програма Ф. Лассаля

Фердинанд Лассаль (1825—1864) — німецький соціаліст, що вважав себе учнем К. Маркса. 1848 року був заарештований за рево¬люційну агітацію. Після звільнення (1851) він припиняє свою про¬пагандистську діяльність і присвячує себе науковій роботі. 1862 ро¬ку Лассаль повертається на політичну арену, створює «Загальний союз німецьких робітників» (1863—1875).

Ф. Енгельс писав про Лассаля як про надзвичайно талановиту й різнобічне освічену людину. Водночас він підкреслював, що Лассаль не був оригінальним мислителем, а запозичив ідеї соціалізму в К. Маркса і виклав їх відповідно до свого бачення.

Справді, у трактуванні соціалістичних ідей Лассаль наслідує Маркса. Проте він не теоретик, він більше практик, пропагандист. Лассаль веде інтенсивну соціалістичну агітацію, виступає на мітин¬гах, виголошує палкі промови на захист трудящих, критикує уряд і буржуазну опозицію. Він закликає забезпечити панування в державі четвертого стану (трудящих), що породило б, на його думку, неба¬чений в історії розквіт суспільства. Панування четвертого стану не означає загострення суперечностей між класами. Заклик до пану¬вання четвертого стану в Лассаля — це «заклик до примирення»1.

Проте конкретних шляхів і методів досягнення такої мети Лас¬саль не бачив, а можливість втілення ідей соціалізму відкладав на далеке майбутнє. Саме тому Лассаль уважав не лише зайвим, а на¬віть небажаним використання соціалістичних гасел у поточній про¬паганді. Безпосередні соціальні вимоги він зв'язує зі здобуттям за¬гального виборчого права і створенням виробничих асоціацій.

Загальне виборче право має забезпечити реалізацію «істинної» мети держави. Лассаль виступає проти ідей економічного лібераліз¬му. Він — прихильник втручання держави, саме на неї покладає він надії. Надаючи цій проблемі надзвичайно великої ваги, Лассаль протиставляє буржуазній концепції держави концепцію робітничого класу. Буржуазна концепція держави передбачає збереження свобо¬ди і власності багатіїв, що зумовлює посилення експлуатації слабко¬го сильним. А справжня мета держави інша. «Мета держави, — пи¬сав Лассаль, — позитивно розвивати й невпинно вдосконалювати людську істоту; інакше кажучи, — здійснювати насправді призна¬чення людини, тобто культуру, на яку людський рід здатний; мета держави — виховання і розвиток людства до свободи». За допомо¬гою загального виборчого права він сподівався включити робітників у законодавчі установи і тим самим наблизити реалізацію цієї мети.

Із вирішенням згаданої проблеми тісно зв'язана й інша — ство¬рення виробничих асоціацій. Як теоретик соціалізму Лассаль засу¬джував тяжке, безправне становище робітників. Але пояснював його не соціально-економічними умовами, а дією так званого залізного закону заробітної плати. Суть закону, за Лассалем, полягає в тім, що робітник одержує лише мінімум засобів існування, а не повний про¬дукт праці. «...Середній розмір заробітної плати, — пише він, — завжди зводиться до безумовно необхідного утримання, що визна¬чається звичками народу, для підтримання життя і для розмноження». На підтвердження свого висновку Лассаль посилається на Смі-та, Рікардо, Сея, Мальтуса та ін.

Скасувати цей закон неможливо, але його можна нейтралізувати, «усунувши умови його дії». Нейтралізувати дію «залізного закону» Лассаль сподівався через перетворення робітників на підприємців організацією добровільних асоціацій. У таких асоціаціях робітники одночасно були б і підприємцями. Тим самим було б ліквідовано рі¬зницю між заробітною платою і прибутком, а винагорода робітника збільшилась би до повного продукту праці. Це, на думку Лассаля, і є шлях до мирного, законного і єдино можливого способу знищення експлуатації. «Найбільш мирним, — писав він, — найбільш закон¬ним, найбільш простим знищенням підприємницького зиску є орга¬нізація робітничого стану за допомогою добровільних асоціацій у позицію свого власного підприємця, усунення цим єдиним способом того закону, який за теперішнього виробництва дає робітникам ли¬ше необхідне для життя як найману плату, а решту віддає підприєм¬цеві, — ось єдино істинний, єдино життєвий, єдино такий, що від¬повідає справедливим домаганням робітничого стану, засіб поліпшити його становище».

Капітал для утворення таких самоасоціацій має дати держава. Змусити державу це зробити можна лише за допомогою загального виборчого права.

Ідея утворення робітничих асоціацій не була новою. Лассаль, влас¬не, копіював план «суспільних майстерень» Луї Блана. Значного поши¬рення в Німеччині набрали різні форми кооперації відомого економіста Шульце-Деліча. 1849 року він створив велику кількість кредитних, споживчих, позичкових та інших кооперативів. Вони об'єднували пере¬важно ремісників і не передбачали державної підтримки.Лассаль не заперечував корисності кооперативів. Але він наго¬лошував на необхідності проведення чіткої межі між інтересами на¬йманих робітників, виробників матеріальних благ і, як він пише, «інтересами споживачів». У праці «Пан Бастіа — Шульце-Деліч, або Капітал і Праця» Лассаль піддає гострій критиці економічну про¬граму Шульце-Деліча і доводить тотожність його поглядів і погля¬дів Бастіа, який виступав з ідеєю гармонії інтересів у буржуазному суспільстві. Капіталізму Лассаль протиставляє соціалізм, а вироб¬ничі асоціації розглядає як перехідну форму до майбутнього соціа¬лістичного ладу. У майбутньому суспільстві засоби виробництва будуть спільними, спільною буде праця, а доходи розподілятимуть¬ся відповідно до трудового внеску кожного працівника.

1
?



Українські реферати









© 2011 - 2017 Реферати на тему | Реферати українською мовою безкоштовно | Скачати бесплатно реферати українською мовою