Зворотний зв'язок

Журнал “Основа” та історико-антропологічно орієнтовані підходи в українознавстві другої половини ХIX - початку ХX століття

Статтю “Три національні типи народні” можна розглядати як розширене та поглиблене продовження “Двух русских народностей” М.І. Костомарова. До порівняних останнім етносів В.Б. Антонович додав польский етнос. На думку дослідника, етнічну психологію створюють певні “природжені” риси та риси, які утворилися внаслідок впливу відповідних історичних обставин [17, С.101]. На відміну від М.І. Костомарова дослідник зіставив не тільки психологічні характеристики етносів, які він вважав породженням певного типу нервової системи кожного із народів [17, C.94], але і антропологічні характеристики [17, C.91-92]. Для реалізації свого задуму, В.Б. Антонович відокремив ряд психологічних параметрів та етничний критерій у інтелектуальних сферах діяльності, соціальної поведінки, за допомогою яких він здійснив свій аналіз.

Серед даних параметрів, зокрема, були: тип етнічної нервової системи, родинні відносини, дружба, бійки, поетичний ідеал, релігія, живопис, методи і заходи в науці та публіцистиці, етнічний критерій.

У великому масиві наукових робіт ученого звертає на себе увагу праця під назвою “О колдовстве” в Юго-Западной Руси по актам XVI-XVII вв.(1877) [18, С. 134], яка за формулюванням теми і предметом дослідження дуже нагадує роботи представників “нової історичної науки” 1970-1990-х рр., з їх зацікавленістю темами уявлень про чаклунство та “полювання на відьом” у середньовічній Європі [19]. Отже, очевидно, що у ряді істотних рис: інтереси до етносоціальної та етнічної психології, поєднанні наукових і полемічних елементів, роботи В.Б. Антоновича, у яких використані історико-антропологічно орієнтовані підходи продовжують відповідний науковий напрямок, започаткований авторами гуртку “Основи”, але скоріше розширюють ніж поглиблюють його.

Історико-антропологічно орієнтовані підходи знайшли застосування також у творчості учня В.Б. Антоновича - М.С. Грушевського та його послідовників (зокрема, К.М. Грушевської). Цьому сприяло захоплення останнього дослідницькою методологією французького соціолога Е. Дюркгейма (1858-1917), у трактовці якого соціологія виступала як сукупність наукових дисциплін: власне науки про суспільство, індивідуальної, соціальної та історичної психології [20, С.40]. Вже у праісторичній частині фундаментальної праці “Історія України-Руси”, М.С. Грушевський здійснив спроби соціологічного, етнографічного і етнологічного вивчення різних етнічних груп України [21, С.67]. У “Передньому слові” до IX тому міститься своєрідний методологічний маніфест ученого щодо “історичної соціології”, під якою фактично розумілася також і історична психологія. М.С. Грушевський відзначив, що при дослідженні Визвольної війни 1648-1654 рр. велике значення має вивчення впливів даних історичних подій на подальшу долю українських народних мас і переломлення в їх уяві та свідомості цих впливів [22, С.6]На думку Грушевського, подібні студії кидають світло на те, як переломлювалися в свідомості людності історичні події і ситуації... [22, С.6] Цінність даного матеріалу полягає, на думку ученого, в тому, що “...історикові, кінець кінцем не менше, а часом навіть більше важливе знання не тільки як саме проходили події в деталях, а як вони були прийняті сучасниками, як переломилися в їх свідомості і які враження і настрої серед них викликали. Особливо ж це цінне тоді, коли історик може зустрітися з настроями низів, схопити зв`язок цих настроїв з економічною та соціальною обставиною їх життя” [22, С.6].

Взагалі, весь період творчості М.С. Грушевського з 1919 р.(заснування у м. Відні Українського соціологічного інституту) і до 1930 р. пройшов під знаком зацікавленості ученого “колективними уявленнями” (термін, запропонований Е. Дюркгеймом), та пристосування методологічних засад французького дослідника до матеріалів української історії та етнології. Перший том великої роботи “Історія української літератури” майже повністю був присвячений М.С. Грушевським вивченню “колективних уявлень” предків украінців, їх магіко-міфологічних вірувань та повір`їв, від неолітичної доби до перших етапів становлення східнослов`янської спільності.

Цікаво, що у власних наукових поглядах М.С. Грушевський зробив крок, перед яким зупинився В.Б.Антонович. Останній, як було відзначено, не сформулював поняття про етнічну психологію як довготривалий та консервативний феномен. На думку Грушевського, народні обряди, традиції, сільско-господарчий календар, які являються результатами певного “бачення світу”, можуть слугувати джерелом для дослідження світогляду та побуту мешканців родоплеменної доби [23, С.47].

Ці уявлення знайшли остаточне оформлення в одній із невеликих робіт ученого за 1925 р. Він запропонував поняття інтелектуально-естетичної надбудови, “яка...комбінується із пережитків попередніх стадій життя певного колективу, з міжнародного обміну і дістає в цих комбінаціях свої власні опорні точки, які надають її існуванню й розвою деяку самостійність від продукційних змін” [24, С.9]. Ця інтелектуально-естетична надбудова, на думку дослідника, “... завдяки власній частковій самостійності не йде в парі з економіко-соціальними змінами, відстає від них і через те в своїй ідеології відбиває давно перейдені стадії розвитку колективу, а з другого боку такі ж давні стадії переживань... колективу” [24, С.10]. Саме на цих ідеях ґрунтуються і методологічні засади К.М. Грушевської, якими вона керувалася при збиранні та обробці корпусу українських народних дум [25].


Реферати!

У нас ви зможете знайти і ознайомитися з рефератами на будь-яку тему.







Не знайшли потрібний реферат ?

Замовте написання реферату на потрібну Вам тему

Замовити реферат