Археографія на сторінках «Одесского вестника» (30-ті - середина 50-х рр. ХІХ ст.)

В ХІХ ст. не лише на сторінках періодичної преси, але й в історичних творах історія України висвітлювалась виключно в контексті загальноросійської історії і розглядалась як невід`ємна її складова частина. Це спостерігалось і в розвитку журнальної археографії1. В Україні на початку ХІХ ст. журнальна періодика зародилася в Харкові. Саме там на сторінках часописів «Украинский вестник», «Украинский журнал» та альманахів «Утренняя звезда» і «Молодик» їх редакторами було проголошено як одне з найголовніших завдань всебічне вивчення місцевого краю. Одним із проявів цього стали археографічні публікації історичнихпам`яток2.

В Південній Україні саме ОВ, будучи єдиним друкованим органом, стояв у витоків археографічної справи.

Піонером археографічних публікацій на шпальтах ОВ став М.Н.Мурзакевич. Микола Никифорович Мурзакевич (1806-1883 рр.) народився в сім`ї бідного церковного службовця в місті Смоленську. Його батько диякон Никифір Адріанович був справжнім знавцем минулого і зумів прищепити сину любов до історії. Після закінчення Смоленської семінарії за порадою свого старшого брата Іллі, М.Н.Мурзакевич починає готуватись до вступу в університет. А в 1825 р. він вперше приїхав до Москви і, успішно склавши всі іспити, був зарахований на етико-політичне відділення. До Одеси М.Н.Мурзакевич переїхав в 1830 р. на запрошення свого університетського товариша М.М.Кир`якова і влаштувався працювати у митницьке відомство, а потім у Рішельєвський ліцей на посаду помічника вчителя. Він викладав історію та географію у перших трьох класах. Згодом його затвердили на посаді доглядача за молодшими вихованцями. У зв`язку з виходом нового положення про професорів та адьюнктів, за яким для викладання в ліцеї вимагався ступінь магістра, у 1837 р. М.Н.Мурзакевич їде до Москви захищати магістерську дисертацію. Захист пройшов успішно і він, отримавши ступінь магістра з філософії повертається до Одеси. Вже в 1840 р. М.Н.Мурзакевича затвердили у ступені адьюнкта, а згодом призначили професором кафедри російської історії і статистики3.

Як і представників одеської інтелігенції, що мали змогу спілкуватися у гуртку М.М.Кир`якова, М.Н.Мурзакевича завжди цікавили і хвилювали проблеми регіональної історії. Саме в цих приватних бесідах і народилася думка утворити науково-громадське товариство з метою вивчення історії Новоросійського краю. На початку 1839 р. проект статуту товариства, який склав М.Н.Мурзакевич, був затверджений міністром освіти С.С.Ува¬ровим, а 25 квітня цього ж року відбулося урочисте відкриття Одеського товариства історії та старожитностей. Тобто М.Н.Мур¬закевич був одним із п`яти членів-засновників цієї наукової установи і був обраний її секретарем. З виходом «Записок» Одеського товариства історії та старожитностей (1844 р.) він став редактором цього видання, займаючи цю посаду до кінця свого життя 4.

До появи Одеського товариства історії та старожитностей і виходу його «Записок» М.Н.Мурзакевич мав змогу публікувати свої матеріали на сторінках ОВ. Так, в 1833 р. в рубриці «Материалы для истории Одессы» він оприлюднив низку документів з історії міста кінця XVIII ст., поклавши початок систематичній публікації джерел на сторінках газети [див. «Додатки» №№1-7].

У подальшому на шпальтах газети М.Н.Мурзакевич здійснив ще три археографічні публікації, які торкались історії міста. Одна з них була здійснена в 1835р. і вміщувала два документи, які висвітлювали питання утворення магістрату в м. Одесі (1795 р.) [№№8,9]. В рік виходу ЗООИД, продовжуючи співпрацю з ОВ, М.Н.Мурзакевич здійснив ще дві публікації. Одна з них – спогади почесного громадянина міста Одеси часів Рішельє Антона Шостака про розвиток міста наприкінці XVIII - на початку ХІХ ст. під назвою «Младенчество Одессы» [№36], яка була написана в 1809 р. і потрапила на сторінки видання із бібліотеки Воронцова. Друга – «Любопытная история о начале славного города Одессы» [№35] – була написана дійсним статським радником Павлом Левашовим у 1819 р. Її М.Н.Мурзакевич знайшов у бібліотеці Московського університету. В ній висвітлюється проблема заснування Одеси, причому автор підкреслив свій власний внесок у розбудову міста.

Всі археографічні публікації М.Н.Мурзакевича торкалися історії м. Одеси. На жаль їх автор не подав коментарів, легенди, зовнішніх особливостей джерел, а тільки три останні публікації містять короткі передмови і примітки.У князя Воронцова, освіченого керівника краю, і чиновники намагалися залишити свій слід у науці. Одну археографічну публікацію здійснив на сторінках ОВ в 1836 р. Степан Васильович Сафонов (1811-1862). Він був випускником Харківського університету. 1825 р. поступив на службу до канцелярії новоросійського і бессарабського генерал-губернатора. Поступово С.В.Сафонов із звичайного переписувача паперів перетворився в кабінетного секретаря і одну з найближчих осіб графа. З відкриттям Одеського товариства історії та старожитностей, вже на першому засіданні його було обрано дійсним членом, а в 1843-1844 рр. він займав посаду віце-президента цієї наукової установи. У 1844 р. разом з Воронцовим С.В.Сафонов від`їхав до Петербургу, а потім деякий час перебував на Кавказі. В 1852 р. він став сенатором і провів решту життя в Петербурзі5.

Перебуваючи на службі в канцелярії Воронцова, він мав можливість працювати в його бібліотеці. В ній було знайдено і опубліковано «Записку о том, сколько я памятую о крымских и турецких походах» [№16]. В ній вміщено спогади учасникаросійсько-турецької війни 1735-1739 рр.

1234567
?



Українські реферати









© 2011 - 2017 Реферати на тему | Реферати українською мовою безкоштовно | Скачати бесплатно реферати українською мовою