Страхування

1. Страхова послуга як товарний елемент страхового ринку

З моменту здобутя Незалежності вісім років тому Україні є ареною історичних змін, зо пов’язано з її переходом від централізованої планової економіки до соціального ринкового господраювання. Формування в Україні ринкової економіки, розбудова її інфраструктури, створення дієвих механізмів госопобарювання для усіх суб’єктів ринку передбачає необхідність теоретичного зясування суті страхової діяльності, пошук адекватних новим умовам методів захисту та відшкодування втрат як фізичним так і юридичним особам, адже лише через проведення демократичних та ринково-економічних претворень можна створити підвалини для тривалого економічного росту, а тим самим – для зростання добробуту українського народу.

Отже, страхування – це спосіб захисту майнових інтересів громадян в умовах ринкової економіки. Кожна людина має знати, як вона може обмежити свій ризик і скільки йї це коштуватиме. З іншого боку страхова справа є прибутковим різновидом підприємства, яке в Україні тільки починає розвиватися. Об’єктивна необхідність виникнення та розвитку страхового ринку зумолюється наявністю суспільної потреби на страхові послуги та наявність страховки, здатного їх задовольнити.

Залежно від критерію розрізняю.ть інституціональну, теріторіальну, галузеву та організаційну структури.

Інституціональна структура грунтується на розмежувані приветної, публічної або комбінірованої форми власності, на якій створюється страхова органзація. Унституціальні структура може бути представлена на корпоративними, акціонерними, взаємними, державними страховими корпораціями.

У теріторіальному аспекті виділяють місцеві (регіональні), національні (внутрішні) та світові (зовнішні) страхові ринки.

Місцевий (регіоналний) задовольняє страхові інтереси регіону.

Національний – интереси, що переросли межі регіону і розширились до рівня нації (держави), світовий – задовольняє попит на страхові послуги в масштабі світового господраства.

Ринку особистого та тайного страхування виділяють за галузевою ознакою, має свою структуру. Кожна із названих ланок (сегментацію)

Організаційна структура страхового ринку може бути представлена так:

1.Страхові товариства можуть об’єднуватись у спілки, асоціації, пули та інші об’єднання для координації діяльності, захисту інтересів своїх чденів та здійснення спільних програм, якщо їх утворення не суперечить законодавству України. Вони не мають права займатися страховою діяльністю.

2.Страхове товариство або страхова компанія, де відбувається формування страхового фонду і переплітаються індевідуальні, колективні та групові інтереси.

Свої стосунки страхові товариства будують на сонові співстрахування та перестрахування з іншими страховиками.

3. Страхові агети та страхові брокери – страховики через яких здійснюється страхову діяльніять, страхові посередники.

Їхні функції Закон України про страхування визначає таким чином страхові агетни – юридичні особи або громадяни, які працюють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності – це одержання страхових платежів, укладення договорів страхування, виконання робіт пов’язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування. На підставі договру із страховиками, страхові агенти є представниками страховика і дають в його інтересах за комісійну винагороду.

Страхові брокери – юридичні особи або громадяни підприємницької діяльности і здійянюють посередницьку діяльнічть на страховому ринку від свого імені на підставі дручень страхувальника або страховика. Черех страхових брокерів в деяких країнах здійснюється більшість усіх видів страхування. Найбільшого розвитку інститут брокерів досг у Великобританії.

123456
?






© 2011 - 2017 Реферати на тему | Реферати українською мовою безкоштовно | Скачати бесплатно реферати українською мовою