Методи навчання на уроках фізкультури

На уроках фізкультури учні набувають знань, умінь навичок. Процес навчання будується, як і на уроках інших предметів, відповідно до дидактичних принципів радянської педагогіки. Внаслідок того, що змістом уроків фізкультури є рухова діяльність, існує певна специфіка застосування методів навчання на цих уроках. На практиці проведення уроків використовуються різноманітні методи і методичні прийоми навчання. Ці методи можна поділити на три групи: а) словесні (пояснення, бесіда, розпорядження, команда, підрахунок) б) наочні (показ вправи учителем або учнем, демонстрування техніки виконання вправ на плакатах, схемах, кінокільцівках); в) практичні (практично виконання вправ). Краще розроблені й більш поширені наочні методи та метод практичного виконання вправ учнями. Поєднання показу і практичного виконання вправ посідає основне місце при навчанні основних положень і рухів рук, ніг, тулуба, голови, з яких складаються рухові дії.

Навчаючи учнів, учитель переважно називає вихідні положення певної вправи, наприклад: “Руки на пояс”, визначення початку дії — «Вправу починай!», регулювання темпу виконання вправи шляхом відліку — «Раз» «Два», «Три» і т. д. Такий метод навчання забезпечує практичне засвоєння учнями вправ, але не озброює їх відповідними знаннями про назви елементарних рухів і положень тіла, про правила їх виконання, про різні характеристики рухів тощо. В діючих програмах та методичних посібниках з фізичної культури навіть немає чіткого визначення змісту та обсягу знань, які повинні засвоювати учні. Передбачені навчальною програмою елементарні теоретичні відомості з фізкультури є лише початком цієї справи.

Словесні методи відіграють важливу роль у навчанні фізичних вправ, в активізації пізнавальної діяльне дітей і озброєнні їх знаннями. Від того, як озброюються учні знаннями про фізичні вправи, значною мірою лежить ефективність їх фізичного виховання: формування умінь і навичок, виховання правильної постави, розвиток довільного регулювання рухів, звичка самостійно використовувати засоби фізичної культури в повсякденному житті тощо.

Однією з причин недостатнього використання словесних методів у навчанні фізичних вправ є те, що методичній літературі не обгрунтовані основні педагогічні вимоги щодо застосування цих методів на уроках фізкультури. І досі недостатньо висвітлені в педагогічній і в психологічній літературі вікові можливості школярів щодо розуміння словесних пояснень рухів. Крім учителі-класоводи часто відчувають утруднення, коли треба вжити спеціальний термін з фізичної культур внаслідок цього, уникають словесних методів, а навчають переважно за показом, який здійснюють самі або один з учнів.

З метою розробки методичних прийомів навчанні, які активізують пізнавальну діяльність учнів і сприяють оволодінню знаннями з фізичної культури, ми провели спеціальні дослідження. Результати досліджень показали, що ті методичні прийоми, які стимулюють в учнів мову і мислення при навчанні фізичних вправ, одночасно сприяють озброєнню їх знаннями про рухові дії. Засвоєнню учнями назв вправ, ігор, окремих елемен­тних рухів, частин тіла, а також назв характеристик рухів сприяє така методика навчання, при якій поєднується виконання вправ за показом і за словом. Учитель словесно підкреслює особливості виконання певних прав, учні самі називають вправи і рухи та правила їх виконання, називають вимоги правильної постави у різних позах тощо.

Зрозуміло, що для успішного засвоєння учнями знань по фізичні вправи треба враховувати вікові можливості молодших школярів. З огляду на це учитель, проводячи опитування і бесіди, з'ясовує обсяг знань учнів та рівень розвитку в них мови, пов'язаний з руховою діяльністю. Це має велике значення для того, щоб правильно планувати й постійно розвивати мову, спираючись на рухо­ву діяльність, розширюючи межі використання словес­них методів навчання на наступних заняттях з фізичної культури.

Озброєння учнів знаннями про виконання фізичних вправ здійснюється в процесі вивчення матеріалу усіх розділів програми, а саме, основної гімнастики, ігор, лижної підготовки, плавання. Розглянемо на окремих прикладах використання словесних методів у навчанні різних видів фізичних вправ, зокрема, пояснення, роз­повіді, бесіди, команди, підрахунку.

Пояснення — це опис техніки виконання рухової дії, особливостей і правил її виконання, змісту й правил ігор. Воно звичайно поєднується з показом учням рухо­вої дії. В методичній літературі немає єдиної думки про способи поєднання слова і показу у навчанні конкретних фізичних вправ, що передбачаються програмою для мо­лодших класів. Немає таких рекомендацій і щодо ви­вчення основних положень і рухів рук, ніг, тулуба, го­лови. Поєднання названих вправ і положень утворює так звані загальнорозвиваючі вправи, які є своєрідною школою виховання культури рухів.Щоб визначити найефективніший спосіб поєднання і показу для свідомого засвоєння загальнорозвиваючих вправ, ми провели спеціальне дослідження. У перехресному експерименті вивчалась ефективність опанування учнями І класу загальнорозвиваючих вправ за трьох способів поєднання слова і показу: а) рух одночасно показувався і називався учителем; б) показ передував називанню рухів; в) називання рухів переду­вало їх показу.

1
?






© 2011 - 2017 Реферати на тему | Реферати українською мовою безкоштовно | Скачати бесплатно реферати українською мовою