Зворотний зв'язок

Просвітництво

Питання 1. . Період розвитку Просвітництва може бути умовно обмежений двома датами: роком смерті Людовика XIV (1715) , ідо положили кінець епосі «блискучого» абсолютизму, і роком штурму Бастилії (1789) . XVIII століття в історії думки не випадково називають епохою Просвітництва: наукове знання, яке раніше було надбанням вузького кола вчених, тепер почало поширюватися вшир, виходячи за межі університетів і лабораторій у світські салони Парижа і Лондона, стаючи предметом обговорення серед літераторів, що популярно викладає останні досягнення науки і філософії. Впевненість у міці людського розуму, у його безмежних можливостях, у прогресі наук, що створює умови для економічного і соціального благоденності, - от пафос епохи Просвітництва.

' Ці умонастрої сформувалися ще в XVII столітті, були продовжені і поглиблені в XVIII сторіччі, що усвідомлювало себе як епоху розуму і світла, відродження волі, сходу наук і мистецтв, що наступила після більш ніж тисячолітньої ночі середньовіччя. Однак є тут і нові акцепти. По-перше, у XVIII столітті значно сильніше підкреслюється зв'язок науки з практикою, її суспільна корисність.• По-друге, критика, що в епоху Відродження й у XVII столітті філософи і вчені направляли головним чином проти схоластики, тепер звернена проти метафізики. Відповідно до переконання просвітителів, потрібно знищити метафізику, що прийшла в ХУІ-ХУІІ століттях на зміну середньовічній схоластиці. Слідом за Ньютоном у науці, а за Локком - у філософії почалася різка критика метафізичної системи, що просвітителі обвинувачували в прихильності до умоглядних конструкцій, у недостатній увазі до досвіду й експерименту.

На прапорі просвітителів написані два головних гасла - наука і прогрес. При цьому просвітителі аппелюют не просто до розуму - адже до розуму зверталися і метафізики XVII століття, - а до розуму науковому, котрий спирається на досвід і вільний не тільки від релігійних забобонів, але і від метафізичних сверхопитних "гіпотез". Представники ж метафізичного матеріалізму субстанціональний, закономірний пристрій світу зв'язують із внутрішньо властивими матерії властивостями. "Всесвіт, - писав Гольбах, -це колосальне з'єднання всього існуючого, усюди виявляє нам матерію і рух... і далі "природа існує сама по собі, діє в силу своєї власної енергії і ніколи не може бути знищена. Вічне часове-тимчасове-просторово-тимчасове існування матерії і її безупинний рух є для французьких матеріалістів XVIII століття безсумнівним фактом.

Найбільше загально і систематично механістичний світогляд матеріалізму епохи Просвітництва виражено в роботі Гольбаха П. "Система природи". Гольбах прямо заявляє, що ми можемо пояснити фізичні і духовні явища, звички за допомогою чистого механіцизму. У світі нічого не відбувається без причини. Усяка причина робить деякий наслідок, не може бути наслідку без причини. Наслідок, раз виникнувши, саме стає причиною, породжуючи нові явища. Природа це неосяжний ланцюг причин і наслідків, що безперервно виникають друг із друга. Загальний рух у природі породжує рух окремих тіл і частин тіл, а останнє, у свою чергу, підтримує рух цілого. Так складається закономірність світу.

Матеріалістичне рішення світоглядного питання про відношення свідомості і матерії обумовило сенсуалістичне трактування пізнавального процесу. Джерелом усіх знань матеріалісти вважали відчуття, породжувані в людині впливом матеріальних предметів на його органи почуттів.

Просвітництво: теоретична доктрина й ідеологія: у ХУІІ столітті філософія Просвітництва мало найбільший вплив серед інших плинів філософської думки. Перевага духу Просвітництва позначалося на всіх сторонах життя і найбільше в політику і соціальному пристрої буржуазних держав Європи. Й. Кант, пише: "Просвітництво - це вихід людини зі стану неповноліття, у якому він знаходиться по власній провині. Неповноліття – це нездатність користатися своїм розумом без керівництва з боку когось іншого. Неповноліття по власній провині має причиною не недолік розуму, а недолік рішучості і мужності користатися їм без керівництва з боку когось іншого. Зареге висіє! – май мужність користатися власним розумом! - такий, отже, девіз Просвітництва" (Див.: 3; С. 29) .Епоху Просвітництва або Просвітництва характеризує віра в розум, критичний перегляд інтелектуальних цінностей і метафізичних ідей, віра в рятування від релігійних марновірств і моральних забобонів, віра у зміну негуманного характеру відносин між людьми, віра в рятування від політичної тиранії. Макс Хоркхаймер і Теодор Адорно в книзі "Діалектика Просвітництва" писали: "Програмою просвітителів було рятування світу від чарів; вони мали намір розвіяти міфи і за допомогою наукових знань цілком змінити людська уява" (Див.; 6; С. 455) . У цій французький азі точно позначений предмет інтелектуальної реформації просвітителів – міфи публічної свідомості. Те ж, що Їм звичайне приписується – деяка раціоналізація представлень про світ і місце людини в ньому – це пізній продукт Просвітництва, а спочатку - боротьба із самим розумом за звільнення від влади магічних уявлень, розумових звичок, що вступили вже на результаті Середньовіччя в конфлікт навіть з елементарними представленнями здорового глузду, з даними почуттів.

Гадамер доповнює точку зору Хоркхаймера й Адорно: просвітителі перетворюють "традицію в об'єкт критики... Не традиція, а розум є 4 останнім джерелом авторитету" затверджують вони (Див.: 6; С. 456) .


Реферати!

У нас ви зможете знайти і ознайомитися з рефератами на будь-яку тему.







Не знайшли потрібний реферат ?

Замовте написання реферату на потрібну Вам тему

Замовити реферат