Організація і проведення передвиборної агітації

Якщо стратегія кампанії покликана дати відповідь на запитання "Що треба робити?", то тактична частина плану має дати відповідь на запитання "Як?" і "Коли?".

Отже, тактика поведінки на виборах має ґрунтуватися на завданнях стратегії з урахуванням оцінки конкретної ситуації у виборчому окрузі.

Реалізація тактичних аспектів виборчої кампанії пов'язана із розв'язанням таких основних проблем:

• добір і організація роботи "апаратної" частини команди;

• побудова графіка роботи кандидата (виступи перед виборцями, записи промов на телебаченні та радіо, зустрічі з окремими впливовими людьми і т. ін.);

• стеження за діями конкурентів і розроблення засобів і форм протидії;

• підготовка та організація виступів кандидата в засобах масової інформації (тексти, зовнішність, форми подання матеріалів);

• створення рекламної друкованої або відеопродукції на підтримку кандидата;

• розв'язання проблем матеріально-фінансового та транспортного забезпечення кампанії;

• налагодження контактів з громадськістю, суспільно-політичними структурами та впливовими людьми в окрузі і т. ін.

Порядок організації й проведення виборів не означає, що ці елементи мають реалізовуватися саме в тому порядку, який наведено вище. Ці питання мають вирішуватися одночасно; ними мусять займатися конкретні виконавці з команди кандидата.

Конкретні аспекти менеджменту виборчої кампанії вже непогано відпрацьовані, зокрема на вітчизняному політичному досвіді. Розглянемо деякі аспекти використання найсучасніших технологій політичної комунікації у політично та інформаційно розвинених країнах так званої традиційної демократії.

Кабельне телебачення. Як і в нашій країні, воно використовується переважно для транслювання розважальних програм. Кількість його абонентів невпинно зростає, і це призводить до того, що частина виборців залишається поза впливом політичної реклами, яка передається звичайними телемережами. Тому спілкування з виборцями розвивається такими шляхами.

1. Випуск спеціальних інформаційних програм, дайджестів про діяльність певного політика, які надсилаються (передаються) засобам масової інформації. Наприклад, до 50 % американських конгресменів (депутатів національного парламенту) випускають власні "Вашингтон рипорт", що дає змогу парламентаріям перетворити політичне життя на постійну виборчу кампанію.

2. Організація постійних зв'язків з виборцями, яким пропонують узяти участь у телефонному, телевізійному або комп'ютерному опитуванні безпосередньо після проведення певних політичних акцій, трансльованих по телебаченню мітингів, з'їздів, слухань, дебатів і т. ін. Це дає змогу політикам оперативно перевіряти, наскільки їхні основні програмні принципи, настанови, стандарти поведінки відповідають переконанням і настроям більшості громадян.

3. Упровадження нових принципів роботи кабельного телебачення, таких як "доктрина чесності", "правило рівного часу" і т. ін. Яскравий приклад — вибори до парламенту Росії 1993 p., коли численні блоки правлячої еліти Російської Федерації, маючи незаперечну перевагу в засобах масової інформації, воче-

видь "передали куті меду" в рекламі представників ельцинської партії влади. Як наслідок — організатори виборів суттєво програли, оскільки не змогли (хоча б частково) переконати телеглядачів у справедливості розподілу ефірного часу, а читачів газет — у чесному розподілі газетної площі серед представників різних політичних угруповань. А якщо долучити до цього ще й закриття опозиційних до влади газет, стає зрозуміліпіим вибір російських громадян, яким набридло відчувати себе об'єктом відвертих маніпуляцій і перекручувань.

123
?



Українські реферати









© 2011 - 2017 Реферати на тему | Реферати українською мовою безкоштовно | Скачати бесплатно реферати українською мовою