Проблеми становлення сучасної політичної дидактики

Мета статті – зробити ще крок у вивченні питань потенціалу політичної освіти як чинника сучасного політичного процесу в Україні. Не претендуючи на всеохоплюючий аналіз проблеми, автор ставить завдання проаналізувати найважливіші аспекти розбудови сучасної системи політичної освіти в нашому суспільстві.

Демократичні зміни, що відбулися за час існування молодої української держави, висунули на порядок денний проблему формування відповідної суспільної свідомості. І це природно: чим більше демократизується суспільство, тим гостріше постає потреба в знаннях про людину, історію країни. Тоталітарна система не потребує висококультурної, високоосвіченої людини. Їй потрібен вузький фахівець, який сумлінно виконує конкретне завдання. І не більше.

У демократичному суспільстві кожен громадянин має бути універсально освіченим, що дозволить йому „жити по-людськи”, тобто не стати об’єктом маніпуляцій. Демократія несумісна з неуцтвом. Вона відкидає його, а коли виявляється неспроможною впоратися з цим завданням, то неминуче деградує до диктатури. Демократичні свободи тільки тоді дають відчутні плоди і для особистості, і для суспільства, коли спираються на високу компетентність громадян. Відтак демократія без повноцінної освіти неможлива. З іншого ж боку, повноцінна освіта неможлива без демократії.

Незважаючи на огром ухвалених в Україні документів [1 – 5], покликаних спрямувати розвиток освіти і виховання відповідно до сучасних вимог, лишається не до кінця з’ясованим питання про методи розв’язання таких завдань, як формування активного, свідомого громадянина, підготовленого до участі в економічному, культурному і політичному житті. Ключовими лишаються проблеми формування громадянської культури членів суспільства, грунтованої на демократичних цінностях, свідомій участі в політичному житті, умінні користуватися легальними засобами і прийомами виборчого механізму для підтримки політичних сил, націлених на реалізацію об’єктивних інтересів більшості суспільства.

На жаль, сучасний стан нашого розвитку не може не викликати тривоги за долю демократичного ладу в країні. Передусім турбує негативне ставлення значної частини громадян до демократії як однієї з найважливіших людських цінностей. Це обумовлюється сприйняттям нинішніх негараздів як наслідку становлення демократичного ладу. Таке становище свідчить про певні проблеми формування сучасної громадянської культури. Простий аналіз дозволяє твердити, що серед найважливіших засобів формування такої культури безумовно має бути державна система політичної освіти, діяльність багатьох недержавних організацій, фондів, об’єднань, політичних партій, засобів масової інформації тощо. При цьому, на нашу думку, головну роль у цьому відіграють інституції, які організують цілеспрямований процес політичної соціалізації, будучи включеними в систему громадянської політичної та правової освіти населення.

Підтверджує важливість таких аспектів те, що взаємозв’язок політичного розвитку і політичного виховання досліджувався ще з античних часів. Класики філософської думки протягом не одного сторіччя намагалися розкрити механізм взаємодії політичних процесів з типом громадянина, його культурою, які зароджувалися в надрах попереднього державного устрою [6; 7].

Західна політична думка відгукнулась на виклики новітніх часів потужною низкою наукових досліджень [8 – 16], положення яких стали основою вивчення питань формування сучасної громадянської культури. На жаль, проблеми її формування засобами політичної освіти й досі не посіли гідного місця у дослідженнях українських науковців. Та все ж можна спостерігати певне зростання уваги до цієї проблеми. В основному це проявляється в активізації досліджень з формування системи громадянської освіти і механізмів політичної соціалізації молоді [17 – 21]. Тут, у першу чергу, належить звернути увагу на необхідність усвідомлення суб’єктами політичного процесу значущості політичної освіти як своєрідного „компаса” у пізнанні політичного світу та одного з найважливіших чинників стабільності, передбачуваності й керованості нашого суспільства, що продовжує перебувати в перехідному стані. Політична освіта може виступити своєрідним механізмом формування громадянського суспільства та його включення, поряд з державою, у вирішення регіональних і глобальних проблем.

Посередницька роль політичної освіти між процесом пізнання політичного світу і його перетворенням ґрунтується на об’єктивних законах. Адже свідомо змінювати щось у політичному житті можна, лише розуміючи об’єктивний зміст політичного процесу та можливі шляхи і засоби досягнення бажаних змін. Життя доводить, що не досить усвідомлення цих аспектів лише частиною суспільства. Для ненасильницького реформування політичних відносин необхідна свідома діяльність абсолютної більшості громадян, які, незважаючи на труднощі, викликані змінами, спроможні виступити активними учасниками перебудовчих заходів для подолання перешкод на шляху вдосконалення суспільних взаємовідносин.Загалом йдеться про певний комплекс цінностей, умінь і знань громадян, сформованих системою політичної освіти, які забезпечують їм свідому участь і активну позицію в політичному житті, можливість визначити власні політичні інтереси та зіставити їх з інтересами всього суспільства. Саме такий комплекс політична наука кваліфікує як політичну культуру громадян.

?



Українські реферати









© 2011 - 2017 Реферати на тему | Реферати українською мовою безкоштовно | Скачати бесплатно реферати українською мовою