Зворотний зв'язок

Правові вчення ХХ століття

ПЛАН

1.Неокантіанство

2.Психологічна школа права

3.Соціологічна юриспруденція. Школа вільного права

4.Функціоналізм

5.Нормативізм

Неокантіанство. Головним представником цього напряму був німецький правознавець, професор університету в Галле Рудольф Штаммлер (Stammler), 1856-1938. Його головні праці: "Господарство і право з точки зору матеріалістичного розміння історії"; "Вчення про справжнє право"; "Теорія правознавства".

Основою поняття права, його вихідною точкою є, за Штаммлером воля. Якщо природа, її явища є сукупністю причин і наслідків то соціальний світ, суспільство є проявом, реалізацією невизначено великої кількості людських воль, прагнень, "хотінь", що охоплюється категорією цілі, мети. Таким чином - суспільство це сукупністю цілей і засобів. Соціальні явища, в тому числі право, держава, політика не підпорядковуються законам причиновості, а охоплюються категорією цілі, як апріорною властивістю людської свідомості і волі. Воля є визначенням способів через ціль. Щоб воля стала правом, вона мусить перш за все зобов'язувати людей. Тобто право це воля, яка виникає у результаті взаємодії значної кількості людей, і має своїм призначенням їх взаємно зобов'язувати. Так виникає соціальна воля, при цьому цілі одних людей стають способами для інших і навпаки. На такій взаємодії витворюється поняття суспільства, спільноти. Поняттю суспільної взаємодії, суспільного зв'язку притаманний такий елемент як зовнішнє нормування.

Розглядаючи проблему визначення і розуміння права Штаммлер зазначав, що недоліком всіх існуючих в минулому концепцій було те, що вони прагнули знайти формулу, як б охоплювала поняття права у всіх його аспектах та історичних проявах. Натомість він запропонував розділити проблему сутності права на три групи питань, відповідь на які тільки і може дати правильне розуміння сутності права, як єдності його незмінних формальних умов. Ці питання наступні:

1) Що таке право? Яке загальне поняття кладеться, тобто є безумовним, в основу будь-якого розгляду права, щоб були підстави взагалі називати його "правовим"?

2) В чому полягає обгрунтованість обов'язковості права? Тобто, як слід розуміти, що будь-який правовий припис, незалежно від свого змісту, є обов'язковий до виконання тільки тому, що є "правовою" нормою?

3) Коли зміст правової норми є обгрунтований? Як повинен поступати кожен, хто діє "по праву", щоб зміст його діяння був справедливим?

Відповідь на ці питання, на думку вченого, можна дати тільки тоді, коли прийняти, що ідея справедливості є формальна властивість, яка притаманна будь-якому праву - минулому, чинному чи бажаному.

Правовий порядок є засіб для досягнення цілей. З цього слідує, що сутність права підпорядкована закономірностям людських прагнень, тобто безумовно однаковому способу оцінки змісту цілей. Для наявності закономірно обгрунтованої цілі необхідно, щоб вона визнавалася такою не тільки як ціль конкретного суб'єкта, але й залишалася такою для кожного поставленого в таке ж становище індивіда. Тільки в цьому випадку зміст цілі є об'єктивно виправданий і при формальному підході вона якраз і складає основу об'єктивно справедливого, як критерієм оцінки діючого закону.

Важливим аспектом концепції Штаммлера є його розуміння співвідношення права і економіки. В соціальному житті він розділяв "регулюючу форму" (право) та "матерію яка регулюється" (економіка, господарство). Форма - це суспільний зв'язок як такий, постановка і реалізація спільних цілей шляхом встановлення зовнішніх правил, зовнішнє унормування. Обумовлена матерія - це узгоджена на основі даної форми діяльність пов'язаних між собою осіб. Залежність економіки від права не є генетична чи каузальна, оскільки закон причиновості не може бути застосований до права та інших суспільних явищ і право не передує часово господарству і не породжує його причиново, а тільки апріорно-логічна. Право по відношенню до економіки не є якоюсь зовнішньою оболонкою, формою в якій існує господарське життя. Право є "логічно обумовлюючий елемент в ідеї соціального життя", телеологічна (обумовлене певною ціллю) та логічна першооснова суспільного життя. Тобто господарське життя, економіка обумовлюється правом, яке є першоосновою суспільного життя. Тому економічний і політичний розвиток повинен йти шляхом часткових змін в праві, критерієм яких є створюване людським розумом "правильне право".


Реферати!

У нас ви зможете знайти і ознайомитися з рефератами на будь-яку тему.







Не знайшли потрібний реферат ?

Замовте написання реферату на потрібну Вам тему

Замовити реферат