Зворотний зв'язок

ГЕОПОЛІТИЧНА СКЛАДОВА ДЕРЖАВНИЦЬКОЇ ДУМКИ

Географiчне розташування України, родючi ґрунти, вигiднi шляхи сполучення, брак надiйних природних кордонiв по всьому периметру завжди робили її територiю об’єктом численних експансiй. 1923 року український дослідник проблем політичної географії Степан Рудницький (1877–1937) писав: «Не з’ясовуючи собi ось хоч би величини України і її народу, не тiльки нашi сiрi iнтелiґенти, а й нашi визначнi полiтичнi дiячi зводять українську справу до спiльного знаменника зi справами «инших малих народiв». В практичному напрямковi недостача географiчного знання має просто фатальнi наслiдки. Згадаю хоч би те, що в останнiх часах нашi полiтичнi дiячi не те що шафували межовими українськими землями направо i налiво, але по iґнерацiї своїй навiть не пiдносили домагань на величезнi простори українських земель. Нiхто з них не вмiв не те що використати, але навiть i пiднести цiєї безлiчи полiтично-географiчних, економiчно-географiчних, учбово-географiчних та инших арґументiв, якi промовляють за українською державнiстю на Пiвденному Сходi Европи» 1.

§1. Зародки української політичної географії

В українськiй полiтичнiй думцi iнтерес до геополiтичної проблематики зростав тодi, коли виникали умови для національно-визвольних змагань або коли пiдбивали пiдсумки таких змагань. Уже у «Виводi прав України» Пилипа Орлика можна знайти розмiрковування про геополiтичну роль незалежної України як своєрiдного заборола проти аґресiї росiйського iмперiалiзму в Європу. До цiєї теми на початку ХIХ століття в романтичній формі звертається поет Євген Гребiнка (1812–1848): «Ох, коли б окружити Україну широкими, глибокими морями i довкола неї пiднести гори, тодi б ... ми могли бути самостiйнi, але тепер вона неначе ива при дорозi: її не топче тiльки той, хто не хоче» 2.

letter-spacing:-.25pt;Наприкiнцi XIX століття проблемами геополiтичного становища України переймається Михайло Драгоманов. У своїх «Листах на Надднiпрянську Україну» вiн писав: «Без пiвнiчних берегiв Чорного моря Україна неможлива як культурний край; ми мали тi береги в часи Угличiв, Тiверцiв i Тмутараканської Русi; ми вiдбили впять частину їх перед нападом туркiв у XV ст. i мусили так чи сяк узяти їх потiм. Не вдалось нам цього зробити пiд Польщею, з самим козацтвом, то мусило це зробитись пiд московськими царями (Польща була, власне, державою Балтiйського басейну i через те байдужою до чорноморської справи, iнтересної для поднiпрянцiв. Московщина, як держава Балтiйського i Каспiйського басейну, теж байдужа до тої справи, але Донщина притягала її до Чорного моря. Ось де фатальна причина, чому всеєвропейська, а не спецiально українська завдача зруйнувати Туреччину XV-XVI ст. виконана була в XVII-XIX cт. державою московською, а не польською... )» 3. Саме цим пояснював Драгоманов орiєнтацiю запорiзького козацтва на росiйську державу, адже саме «московське царство все-таки виповнило елементарну географiчно-нацiональну завдачу України!» 4.

М.Грушевський, С.Рудницький, Ю.Липа вiдзначали, що українцi з давнiх часiв обiймали широку смугу степу та лiсостепу в Пiвнiчному Причорномор’ї. Як ввжає один з кращих українських сходознавцiв першої половини ХХ сторiччя А.Синявський: «Територiя України в перiод рiчкових культур та середземноморській, як i в пiзнiшi часи, особливо з утворенням Багдадського халiфату на пiвденному заходi Азiї й Кордовського на далекому заходi Європи в Еспанiї, була перепуттям мiж Сходом i Заходом. Далi вона стає тим битим шляхом народiв, що переходили мiж Уралом та Каспiєм на Захiд» 5.

Вирiшення чорноморської проблеми вважалось одним з найголовнiших геополiтичних завдань України. Окреслюючи ці завдання, Ю.Липа наголошував, що метою експансiї України було здобування чорноморських берегiв, вiдзначаючи, що вiд давнiх часiв українцi посiдали найбiльшi рiки, якi впадають у Чорне море вiд Дунаю до Кубанi, то вiдступаючи пiд натиском кочiвникiв угору за течiєю, то спускаючись до гирл за сприятливiших умов.

Якщо на пiвднi Чорне море, на пiвночi полiськi болота, а на заходi почасти Карпатськi гори були природними межами власне українських земель, то на сходi та пiвденному заходi таких кордонiв немає. Саме цим степовим коридором орди азiйських кочiвникiв проходили територією пiвденної України, вiдкидаючи наших предкiв вiд чорноморського узбережжя.«Рiки, — формулює Ю.Липа ази геополітики, — цi найзручнiшi маґiстралi давнiх часiв, вiдiгравали велику роль у формуваннi нацiональних спільнот: рiчна мережа формує однiсть територiї, її торговлi, влади, звичаїв, врештi, мови i релiгiї» 6. Мережа судноплавних рiчок зi спокiйним, рiвнинним плином води сприяла не лише формуванню внутрiшньої єдностi територiї, а й змiцненню зв’язкiв iз зовнiшнiм свiтом. «Рiчна система українських шляхiв кiнчається з гирлами рiк. Але це не кiнець лучби, це розвинення її в ще бiльшу систему, систему морську. Чорне море органiчно зв’язане з українськими рiками виявом i матерiальних, i духовних тенденцiй української територiї», — твердить Ю.Липа 7. Він вважає, що саме система внутрiшнiх водних шляхiв створила геополiтичну вiсь України: «Тiльки вiсь Пiвдень — Пiвнiч є вiссю українських земель» 8. Днiпро — «це головний нерв України» 9. Основнi порухи великих мас населення вiдбувалися саме на цих напрямках практично до початку ХХ сторiччя, коли зусиллями уряду царської Росiї основнi колонiзацiйнi потоки українцiв Надднiпрянщини були спрямованi до Сибiру, Пiвнiчного Казахстану та Далекого Сходу, а з Галичини, через позицiю уряду Австро-Угорщини, за океан. Однак цi новi землi — поселення нiколи не сприймалися як етнiчно українськi.


Реферати!

У нас ви зможете знайти і ознайомитися з рефератами на будь-яку тему.







Не знайшли потрібний реферат ?

Замовте написання реферату на потрібну Вам тему

Замовити реферат