Іслам

Походження Ісламу

Іслам — одна з трьох «світових релігій», що займає за кількістю послідовників після християнства друге місце. За приблизними підрахунками загальна чисельність віруючих складає близько 800 мільйонів чоловік. Величезна кількість мусульман проживає у всіх країнах Північної Африки, у країнах Південно-Західної, Південної, Південно-Східної Азії. У таких країнах, як Афганістан, Пакистан, Іран, Ірак, Алжир, Індія, Індонезія, Бангладеш, Судан та ін. іслам є державною релігією і його сповідують понад 80 відсотків населення. Значна кількість мусульман проживає в Китаї, Таїланді, Ефіопії, на Кіпрі, в Австралії, у деяких країнах Європи (Великобританія, Франція, Німеччина та ін.), Америки (США, Канада, Аргентина, Бразилія, Гайана, Суринам й ін.). У країнах СНД мусульмани проживають здебільшого в Середній Азії, Казахстані, Азербайджані, на Північному Кавказі й Закавказзі,-Татарстані, Башкортостані й ін. У деяких країнах іслам впливає на соціально-політичне і культурне життя, а в деяких слово «ісламський» включено навіть у їхню офіційну назву: Ісламська Республіка Іран, Ісламська Республіка Пакистан, Ісламська Республіка Мавританія.

Іслам є ідеологічною системою, що має значний вплив і на міжнародну політику. Сьогодні іслам є і релігією, і державою, тому що мусульманське духівництво бере активну участь у веденні державних справ.

«Іслам» у перекладі з арабської означає покірність, «мусульманин» — той що віддав себе Аллахові. Іслам сформувався в VII ст. н. е. в Аравії. Розвитку ісламу сприяли ряд об'єктивних історичних причин. Розкладання родоплемінного ладу, кризові явища в торгівлі, занепад в економічному житті міст, викликаний несприятливою міжнародною обстановкою, породили усередині арабського суспільства тенденції до об'єднання і створення стійкої державної системи.

Політичне й економічне становище в Аравії потребувало стабілізації, арабам необхідно було утвердитися у своїй силі, шукати нові торговельні шляхи. Для консолідації сил народу потрібна була єдина для всіх релігія, якою і став іслам. Слід сказати, що в арабських племен існувало багатобожжя, а для їхньої централізації було потрібне створення єдиних родових і племінних культів. Для того щоб прийти до єдиної віри, треба було, щоб менш могутні роди і племена прийняли віру могутніших племен. Тому почалося все з того, що вірування політичне могутнього племені курейш у Мецці підкорило своєму впливу інші племена й населення прилеглих міст і оазисів. Згодом у Мецці утворився релігійний центр арабів, де в особливому святилищі Кааба були зібрані священні зображення і культові предмети різних арабських племен.

Ідея створення єдиної релігії виявилася, якщо так можна сказати, вельми вдалою. Крім того, суттєво вплинули на її оформлення вже сформовані в той період монотеїстичні релігії: іудаїзм, християнство, зороастризм.

Походження ісламської релігії зрозуміліше, ніж походження християнства і буддизму, тому що її «народження» майже із самого початку висвітлюється письмовими джерелами.

Здавна Аравія була населена семітичними племенами, предками сучасних арабів. Частина їх. вела осілий спосіб життя в містах і оазисах, займаючись землеробством, ремеслами і торгівлею, частина кочувала в степах і пустелях, займаючись скотарством, розведенням верблюдів і коней. Аравія була економічно і культурно пов'язана із сусідніми країнами — Месопотамією, Сирією, Палестиною, Єгиптом і Ефіопією. Торговельні шляхи між цими країнами проходили через Аравію, а один із найважливіших торговельних вузлів, що знаходяться на перетині торговельних доріг, був у Мекканському оазисі, біля узбережжя Червоного моря. Тут і жиле плем'я курейш, що отримувало з торгівлі величезну власну вигоду.

У IV ст. в Аравії намітився занепад у караванній торгівлі, тому що торговельні шляхи перемістилися на схід у Сасанидський Іран. Це порушило економічну рівновагу, що зберігалася упродовж століть. Кочівники, то втратили прибуток від торговельного промислу, почали переходити до осілого способу життя, займатися землеробством, що, природно, викликало зіткнення між племенами через землю, придатну для оброблення. Гостро постало питання про об'єднання, виник рух за злиття племінних культів, за шанування єдиного верховного бога Аллаха. Серед арабів виникла секта ханифів, що шанували єдиного бога. У такій обстановці й розгорнулася проповідницька діяльність Мухаммеда, що повністю відповідала суспільній потребі. У його проповідях було потрібно шанувати тільки Аллаха і бути покірним його волі.

Мухамед був уродженцем Мекки з осілого племені курейш. Майже вірогідно встановлено, що жив він приблизно в 570—632 р. н. е. За переказом, Мухаммед одержав від Аллаха через архангела Джебраїла ряд «одкровень», записаних у священній книзі Корані, і передав їх людям.

1234
?



Українські реферати









© 2011 - 2017 Реферати на тему | Реферати українською мовою безкоштовно | Скачати бесплатно реферати українською мовою