Релігійні права. Законодавство України, яке регулює правовідносини у сфері здійснення релігійних прав

1.Релігійні права, визначення поняття та з’ясування змісту відповідно до національного законодавства та міжнародно-правових актів.

2.Юридичні гарантії реалізації релігійних прав:

a.Акти;

b.Органи.

3.Межі здійснення релігійних прав. Взаємовідносини держави і церкви.

4.Релігійні права з точки зору віровчень різних релігій.

1.Релігійні права, визначення поняття та з’ясування змісту відповідно до національного законодавства та міжнародно-правових актів.

Відповідно до ст. 18 Загальної декларації прав людини від 10.12.1948 р. „кожна людина має право на свободу думки, совісті і релігії, це право включає свободу міняти свою релігію чи переконання та свободу сповідувати свою релігію чи переконання як одноосібно, так і разом з іншими, публічно приватно в ученні, богослужінні, в виконанні релігійних і ритуальних порядків”. Подібне виначення містять декілька інших міжнародно-правових актів, наприклад ст. 9 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, ст. 18 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 1 Декларації про ліквідацію всіх форм нетерпимості та дискримінації на підставі релігії чи переконань тощо.

Якщо говорити про національне законодавство, то Конституція України у статті 35 визначає, що „кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.”

Тоді як Закон України „Про свободу совісті та релігійні організації” від 23 квітня 1991 року дає наступне визначення релігійних прав: „Кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання. Як бачимо між положеннями Конституції та Закону є деякі розбіжності, які слід усунути шляхом внесення змін до Закону. Йдеться про термін „свобода світогляду і віросповідання”, який вживає Конституція, мусить бути введений у Закон замість „свобода совісті”, а також гарантування релігійних прав кожному, а не лише громадянам України.

Щож стосується з’ясування змісту релігійних прав, то за основу можна взяти ст. 6 Декларації про ліквідацію всіх форм нетерпимості та дискримінації на підставі релігії чи переконань, за якою право на свободу думки, совісті, релігії або переконань включає зокрема і такі свободи:

а. Відправляти культи чи збиратися у зв’язку з релігією або переконаннями і створювати і утримувати місця для цієї мети;

б. Створювати і утримувати відповідні благодійні або гуманітарні установи;

в. Виробляти, набувати та використовувати у відповіднму обсязі необхідні предмети і матеріали, пов’язані з релігійними обрядами або звичаями чи переконаннями ;

г. Писати, випускати та розповсюджувати відповідні публікації у цих галузях;

д. Вести викладання з питань релігії або переконаннь у місцях, що підходять для цієї мети;

е. Клопотатися про отримання і отримувати від окремих осіб та організацій добровільні та фінансові пожертви;

1234
?



Українські реферати









© 2011 - 2017 Реферати на тему | Реферати українською мовою безкоштовно | Скачати бесплатно реферати українською мовою