Інтонація. Інтонаційно-виразні засоби мовлення

Висока мовна і голосова техніка дозволяє оратору пра¬вильно інтонувати промову. Під інтонацією слід розуміти ритміко-мелодійну побудову промови, яка передає її смисл і почуття за допомогою висоти тону, сили звуку, темпу мови і тембру голосу. За допомогою тонального забарвлення слів складаються протилежні за змістом речення: чи то під-несено-урочисті, чи то доброзичливі, чи то наказові, чи то грубі, чи то зневажливі і т. ш. Поза інтонацією немає ані побутового, ані художнього, ані наукового слова.

Інтонована мова діє також емоційно. Юрист промовляє не неупередженим голосом, а вступає у спір, запевняє, хвилюється, радіє тощо, тобто передає внутрішній сенс слів, виявляє своє ставлення до предмета виступу. Інтонування мови підкреслює також перехід від однієї думки до іншої, від питання до питання, від проблеми до проблеми.

Емоційно забарвлені інтонації передають слухачам різ¬номанітні почуття оратора. Крім голосу, техніку характе¬ризують темп і ритм мовлення.

Темп мовлення — це швидкість, з якою оратор вимовляє слова, речення, весь текст у цілому. Він залежить від інди¬відуальних особливостей промовця, його темпераменту, від теми та змісту промови, а також віл умов, за яких виголо¬шується промова, та особливостей аудиторії. Тому, звісна річ, одна й та ж промова повинна бути викладена різним темпом в аудиторіях, що відрізняються за рівнем освіти, статі, віку, професії і т. ін.

Ритм промови має за основне зміну певних частин про¬мови за довжиною звучання, а також чергування мови, що звучить, та пауз. Розрізняють декілька типів пауз залежно від того, за якої причини і з якою метою переривається ви¬голошення промови. Фізіологічні паузи викликані необхід¬ністю вдихнути повітря. Як правило, вони збігаються з іншими паузами — граматичними, логічними і психоло¬гічними.

Граматичні паузи — це засіб граматичного упорядку¬вання тексту. Логічні паузи пов'язані зі змістом, логікою промови. За їх допомогою оратор здійснює роздрібнювання потоку слів на змістовні частини. Це нібито поділ або по¬єднання слів у мовні такти. Мовний такт — відрізок фрази, цілісний за значенням, об'єднаний інтонаційно і відокрем¬лений з обох боків паузами. Зауважимо ще раз: логічна точність і виразність мови досягається постановкою логіч¬них наголосів. Логічний наголос — підкреслена вимова етапних речень у промові (тези, висновки), а також найзначніших слів і словосполучень у фразах.

Щоб набути навичок логічно виразного звучання мови, необхідно спочатку навчитися розбивати фрази на мовні такти, швидко визначаючи в них основне за змістом. Тут можна скористатися порадою К.С. Станіславського: «Беріть частіше книжку, олівець, читайте і розмічайте прочитане за мовними тактами... Розмічування мовних тактів і чи¬тання по них необхідні тому, що вони змушують аналізу¬вати фрази і доходити до їх суті. Без цього не скажеш правильно фрази.

Звичка говорити по тактах зробить вашу мову не тільки стрункою за формою, зрозумілою за передачею, але й гли¬бокою за змістом ».

Щоб розмітити логічно наголошені слова і вислови, необ¬хідно в першу чергу вибрати зі всієї фрази одне найважли¬віше слово і виділити його наголосом. Потім треба зробити те ж саме з менш важливими словами, але з такими, які теж необхідно виділити. Неголовні, другорядні слова особ¬ливо наголосом не виділяються. Зрозуміло, що існує цілий комплекс наголосів: сильних, середніх, слабких — їх роз¬поділяють залежно від змісту промови та її мети.

Які ж прийоми техніки мовлення допоможуть підкрес¬лити, підсилити звучання логічно наголошених слів і фразі З-поміж таких прийомів відрізняють: зміну сили або регі¬стру звучання голосу, уповільнення темпу мови і паузи. Завдяки цьому промова стає рельєфною, передає слухачам ставлення оратора до окремих фрагментів і положень у ви¬ступі як до найважливіших. Більше того, це впливає на формування у слухачів їх ставлення до проблем, яких ора¬тор торкається у промові.

Крім згаданих прийомні (варіація сили звучання голо¬су, логічних наголосів, що залежать від ступеня важли¬вості предмета розмови, різноманітності темпу, що відті¬няє значимість окремих думок), виразності звучання мови надає зміна висоти тону. (Зверніть увагу: логічну побудо¬ву тексту не можна ототожнювати з логічністю промови, тобто послідовністю, несуперечністю, аргументованістю, доведеністю).

Призначення психологічної паузи — емоційна інтер¬претація тексту, розкриття психологічного навантаження думки. Така пауза пов'язана з підтекстом промови, її сут¬ність є зрозумілішою, якщо порівняти її з паузою логічною: «В той час, як логічна пауза механічно формує такти, цілі фрази і саме цим допомагає виявити їх сенс, психологічна пауза дає життя цій думці, фразі і тексту, намагаючись передати їх підтексти. Якщо без логічної паузи мова без¬грамотна, то без психологічної вона нежиттєздатна. Логіч¬на пауза пасивна, формальна, недійова; психологічна, — безперечно, завжди активна, багата внутрішнім змістом. Логічна пауза слугує розуму, психологічна — почуттю.Крім голосу, інтонації, певне значення для промовця має його міміка і жести.

12
?



Українські реферати









© 2011 - 2017 Реферати на тему | Реферати українською мовою безкоштовно | Скачати бесплатно реферати українською мовою