Зворотний зв'язок

Наука як соціальне явище

Безліч видів діяльності в матеріальному виробництві специфічні види наукової діяльності. Це складання прогнозів, програм і планів, зміна і вдосконалення структури виробництва і розвиток нових виробництв відповідно до досягнень природних і технічних наук, впровадження нових технологій, поліпшення організації виробництва і управління ним і т. д. Возможность участі науки в розвитку продуктивних сил об'єктивно закладена в самій необхідності використання знань в процесі матеріального виробництва. Але, аж до середини XIX віку, наука виступала лише потенційною продуктивною силою суспільства. Практично результати наукових досліджень в промисловості, сільському господарстві, медицині використовувалися епізодично і не вели до загального усвідомлення і використання найбагатших можливостей науки. І лише в XX віці, а особливо в умовах науково-технічної революції, наука в повній мірі стає безпосередньою продуктивною силою суспільства. Суть процесу характеризується, по-перше, матеріалізацією наукових знань в речовинних елементах продуктивних сил (знаряддя, засобу праці, техніка, технологія і , а також їх втіленням в організаційних формах виробництва; по-друге, включенням наукових знань безпосередньо в діяльність основних учасників виробництва; по-третє. перетворенням науки в теоретичну основу виробничих процесів. Отже, наука не окремий елемент продуктивних сил, а пронизує, втілюється у всіх їх елементах. У ролі продуктивної сили виступають не тільки технічні і природні науки, але і суспільні. Інженерна психологія, промислова естетика, фізіологія праці, економічна статистика, соціальна психологія і інш. впливають прямий чином на технологічний спосіб з'єднання людини з коштами праці і можуть безпосередньо впливати на виробничий процес. Політична економія, соціологія, правіше, мовознавство, мистецтвознавство і інш. впливають на виробництво непрямо. Але оскільки наука продукт загального праці і між окремими її напрямами існують внутрішні зв'язки і взаємодії, то вона як ціле представляє суспільну продуктивну силу в сфері матеріального і духовного виробництва.Характеризуючи культурно-світоглядну функцію науки важливо відмітити її роль як духовної продуктивної сили суспільства. Всі соціальні функції науки нерозривно взаємопов'язані між собою, що особливо рельєфно виявляється у взаємодії між наукою, освітою і виробництвом. Наукова діяльність веде до збільшення загального фонду знань, якими має в своєму розпорядженні людство. Виробнича діяльність має в якості субпродукта нову інформацію, яка додається до загального фонду знань і підіймає питання, що вирішуються в ході науково-дослідної діяльності. Наявні і знову вироблені знання використовуються у виробництві, “живлять” наукову діяльність і сприймаються освітою. Освіта формує дослідницькі кадри і робочу силу для виробництва, яка може повернутися в систему освіти для перепідготовки. Виробнича, наукова і освітня діяльність виступають триєдиним джерелом формування кваліфікованих фахівців. Могутній, всебічний вплив науки на суспільне життя придбаває в сучасних умовах ще одне вимірювання. По мірі розгортання науково-технічного прогресу наука все в більшій мірі починає виступати і соціальною силою, безпосередньо включаючись в процеси соціального розвитку і управління ними.

Роль науки в системі управління суспільством

XX вік особливо яскраво показав, що суспільний розвиток не відбувається лінійно і автоматично, а багатоваріантно і здійснюється внаслідок свідомої діяльності людей як соціальних суб'єктів. У сучасних умовах встає питання про необхідність соціального управління процесами суспільного розвитку. Соціальне управління цей свідомий вплив на хід глибинних суспільних процесів економічних, соціальних, політичних, духовних за допомогою різних організацій, установ надстроєчного порядку. Соціальне управління в такому розумінні по суті виражає новий соціальний тип суспільного розвитку, і йому служить не окрема “наука про управління”, а вся сукупність природних, технічних і. особливо, суспільних наук.

Для того, щоб процес соціального управління став ефективним, необхідні дослідження різних його аспектів кібернетичних і організаційно-технічних, соціально-політичних, юридичних і психологічних. Так, кібернетика, розробляючи загальну теорію управління, виявляє загальні закономірності управління, для яких завжди потрібний збір і переробка інформації, облік зворотних зв'язків і т. д. Но сама інформація, яка потрібно для управління в певній сфері суспільного життя, стиль і конкретні механізми управління, характер рішень, що приймаються і т. д., залежить від специфіки об'єкта, знання про яке можуть дати тільки відповідні суспільні науки. Звідси, організація управління на наукових основах вимагає використання різних комплексів суспільних наук в залежності від тієї сфери суспільного життя, в якій воно здійснюється, і, відповідно, проведення комплексних соціальних досліджень, в якому бере участь дана група наук, хоч якась з них може грати ведучу роль.

Комплексний вплив наук на процеси соціального управління враховує і зростаючу роль методів кібернетики, статистики, математичного моделювання, які, проникаючи в суспільні науки, підвищують точність досліджень, доказовість і конкретність висновків. Виділяють напрями впливу науки на процеси соціального управління: по-перше, методи науки використовуються для розробки програм соціального і економічного розвитку. Характерна риса сучасності вироблення довгострокових, крупномасштабний програм енергетичних, екологічних, продовольчих, демографічних, містобудівних, науково-технічних. По-друге, наука важливий чинник в розв'язанні глобальних проблем сучасності. Бурхливий хід науково-технічного прогресу породив небезпечні для людини і суспільства явища: виснаження природних ресурсів планети, зростаюче забруднення повітря, води, грунту. Вчені першими стали подавати сигнали тривоги, побачили симптоми кризи, що насувається, обгрунтували його глобальний характер. Ще на початку 70-х років американські соціологи Девід Медоуз і інш. виступили з концепцією рис зростання техніки і науки, поклали початок глобалістики. Різні аспекти глобальних проблем і, особливо, екологічної (їх причини, масштаби, параметри, засоби і шляхи їх дозволу), стали предметом дослідження науки.Наука виступає необхідним чинником соціального передбачення і прогнозування, невід'ємною частиною соціального управління. Соціальне управління пов'язане не тільки з прийняттям конкретних рішень і виробленням шляхів їх реалізації, але і з постановкою цілей і задач розвитку суспільства і окремих його сфер, з передбаченням наслідків тих або інших соціальних проектів і програм. Потреба передбачення майбутнього неминуче що впливає на свідомість і поведінку людей в сучасних умовах призвело до створення спеціальної науки про майбутнє футурології. І якщо ще порівняно недавно в Україні футурологію відкидали як “буржуазну науку”, то тепер вже ніхто не сперечається за її право на існування. Футурологія спеціальна галузь з глобалістики, використовує різноманітний арсенал спеціальних методик, логічних і технічних засобів пізнання, комп'ютерне моделювання. Різні типи соціальних прогнозів по-різному використовуються в процесі соціального управління. Нормативні прогнози, орієнтовані на досягнення в майбутньому певної мети, містять різні практичні рекомендації для здійснення відповідних планів і програм розвитку, а прогнози-застереження складаються для безпосереднього впливу на свідомість і поведінку людей з метою примусити їх запобігти передбачуваному небажаному майбутньому. Соціальне управління пов'язане не тільки з розвитком суспільства, але і з формуванням і розвитком людини. Наука необхідний засіб розвитку людини, його культури, утворення, змін в сфері його свідомості і світогляду. Наукові знання необхідні і для здійснення процесів управління самою наукою як невід’ємною частиною суспільства.


Реферати!

У нас ви зможете знайти і ознайомитися з рефератами на будь-яку тему.







Не знайшли потрібний реферат ?

Замовте написання реферату на потрібну Вам тему

Замовити реферат